Ян я полюбив нниги (твір-розповідь із власного досвіду)
У дитинстві всі ми полюбляємо слухати казки, нас зачаровують оповіді про казкові країни, про лицарів та принцес. Ми з нетерпінням чекаємо, коли мама чи бабуся звільняться від хатніх справ і зможуть прочитати нам казку. Звісно, коли я ще не вмів читати, я просто обожнював слухати казки, роздивлятись красиві ілюстрації до них, фантазувати й вигадувати продовження почутих історій. Коли ж я навчився читати і пішов до школи, зізнаюсь чесно, мені не дуже подобалось читати самому. Я любив слухати чужі розповіді або дивитись мультики й кінофільми.
Батьки були незадоволені таким моїм ставленням до книги, але ситуація не змінювалась. Аж доки до нас у гості не завітала моя двоюрідна сестра зі Львова. Вона навчається в університеті й колись буде вчителем молодших класів. Дізнавшись про наші труднощі, вона непомітно завела зі мною дуже цікаву
І справді, “Казки народів світу” стали моєю улюбленою книгою, а згодом з’явилось ще багато улюблених книг. Тепер своїм одноліткам, які й досі не люблять читати, я завжди розповідаю цю історію. Я намагаюсь переконати їх, що цілі світи, нескінченні казкові землі, нечувані історії, цікаві та незвичайні персонажі ховаються в “нудних” книгах. І ви знаєте, коли мені вдається переконати, я щиро радію: ще одна людина відкрила для себе цілий світ, ще одна людина має власну історію під назвою “Як я полюбив книги”.