“Яку з настанов Г. Сковороди ви хотіли б узяти собі в життя? Чому?”
Творча спадщина видатного українського письменника, поета і музиканта Г. Сковороди яскрава і багатогранна. Але не менш яскрава і багатогранна філософська спадщина цієї незвичайної людини. Життя цього поета і філософа, будителя української нації, стало яскравим зблиском серед загальної кволості суспільства XVIII століття. Г. Сковорода уособлював кращі якості нашого народу – мудрість, волелюбство і незламність духу. Геній, що втілився у постать мандрівника і вчителя-філософа, був здатний пробуджувати представників різних прошарків суспільства,
У своїх поглядах на життя Г. Сковорода підносить значення розуму. Цей культ ріднить життєві настанови письменника з поглядами французьких просвітителів XVIII століття – Руссо, Дідро та Вольтера. Український філософ гідно представляв тогочасний слов’янський світ і пропагував найпередовіші філософські думки тієї епохи. У дечому Г. Сковорода пішов навіть далі своїх французьких однодумців. Герої його творів не заперечували суспільства взагалі, їх не задовольняло таке суспільство, в якому існував кріпосницький гніт, духовна і соціальна неволя. На його думку
Ідея негативного впливу на суспільство у Г. Сковороди поглиблювалася ідеєю “спорідної” праці. Письменник щиро вважав, що людина лише тоді буди приносити найбільшу користь людям і суспільству, коли буде займатися улюбленою справою, коли повністю розкриє можливості і проявить себе у своєму природному стані і званні за покликанням. Г. Сковорода стверджував, що людина за своїм народженням є не тремтячий раб, а “коваль свого щастя”, “шумливий бурхливий дух”. Маючи монолітну залізну натуру, він був готовий віддати своє життя за ідею і вважав, що найкоротший шлях до щастя – це “наслідування блаженній натурі”.
Г. Сковорода не вірив тому, що служити своїм співвітчизникам можна за межами Батьківщини. На цьому принципі і зростав патріотизм письменника. Він сам був щирим патріотом і все своє життя прищеплював та виховував священне почуття любові до своєї батьківщини у своїх співвітчизників. У кожному українському селі, яке, мандруючи, відвідав видатний письменник і філософ, з’являлися його послідовники. Він прагнув свободи і не бажав нікого собою обтяжувати. В цьому розумінні разючим є останній день перебування Г. Сковороди на цьому світі. За свідченням тих, хто був у ті години поряд з ним, письменник у той день був балакучим і веселим, обідав з друзями а потім читав їм свої твори. А після цього він пішов на двір і став копати собі могилу. Скінчивши роботу, господар зайшов до своєї кімнати, переодягся у чисту одежу і ліг на лавці, підклавши собі під голову торбину зі своїми рукописами і немудрими пожитками. Ліг, щоб уже ніколи не піднятися. Така смерть гідна імені видатного філософа, гідна його моральним принципам і настановам, які він залишив нащадкам.
У своєму щоденному житті Г. Сковорода уособлювався від оточуючого світу і ревно беріг свою внутрішню незалежність. Таким чином він утверджував себе як особистість, що живе за правилами і вимогами своєї філософії. Така позиція письменника і його вчинки на протязі усього життя продиктовані глибоко патріотичними переконаннями, відлуння яких дуже добре відчувається ось у цих словах: “Русь не руська бачиться мені диковинкою, подібно до того, коли б народилася людина з риб’ячим хвостом або з собачою головою… Всяк мусить пізнати свій народ і в народі себе. Чи ти рус?.. Будь ним… Чи ти лях? Ляхом будь. Чи ти німець? Німечествуй. Француз? Французюй. Татарин? Татарствуй. Все добре на своєму місці і в своєму образі, і все красно, що чисто, природно, що не є підробкою, не перемішано з чужим по роду…”.
Г. Сковороди не стало 29 жовтня 1794 року. Крім літературних творів, музики і філософії, після нього залишився найцінніший урок життя та багато настанов, які й сьогодні можна взяти собі в життя. Я теж у майбутньому своєму житті буду користуватися цими настановами. Перш за все, прикладом для мене буде патріотичність Г. Сковороди та його погляд на працю, адже він вважав, що людина повинна займатися своєю улюбленою справою і лише за таких умов вона принесе найбільшу користь суспільству і своїй батьківщині. Я з повністю згодна з поглядами письменника і в подальшому буду керуватися саме цими настановами, які будуть залишатися актуальними ще багато століть.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)