Яку правду розказав Ж. де Лафонтен у байці “Зачумлені звірі”?
БАЙКА У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Яку правду розказав Ж. де Лафонтен у байці “Зачумлені звірі”?
Твори французького байкаря Ж. де Лафонтена – філософські й політичні, народні за своїм гумором, по-французьки вишукані й галантні. Цікавою, на мою думку, є байка “Зачумлені звірі”.
Дія байки відбувається в лісі. Тут вільно почувалися Лев, Лисиця, Вовк, Осел. Та сталося лихо: у лісі бушує чума, що її послано звірам за гріхи.
Було звіроті не до справ:
Уже не йшли на полювання
Ні хитрі лиси, ні вовки,
І велелюбні голубки
Забули
(Переклад І. Світличного)
І цар звірів Лев зібрав усе лісове товариство, щоб кожен покаявся і зізнався у скоєних гріхах. Вирішили, що вмерти має найбільший грішник. Лев, як цар, виявився безгрішним. Тигри, вовки “себе картали залюбки”.
Та всіх їх так атестували,
Що хижаки, розбійники – і ті,
Здавалося, були святі.
(Переклад І. Світличного)
Але хто ж був визнаний винним? Як виявилося, найбільшим грішником звірі визнали Осла, який вкусив жмутик зеленої трави. Чому ж Осел мав померти? Та тому, що він був беззахисний, безсилий, і ніхто за нього не заступився.
Головна
Отак і в нас: є гроші – маєш право,
Немає – то під суд іди.
(Переклад І. Світличного)
Останні рядки розкривають алегорію байки. Звірине товариство нагадує людей, у житті яких панують такі жорстокі й ниці закони.
Заслуга Ж. де Лафонтена полягає в тому, що він розкрив правду про людське суспільство, в якому, на жаль, панують не закони розуму, а гроші. Блиск золота, жага збагачення й породжують ниці вчинки і мораль.