Яким я уявляю собі Василька з оповідання М. М. Коцюбинського “Ялинка”
Герой оповідання “Ялинка” Василько – мій ровесник: “Василькові виповнилося літ дванадцять”. Але він був найстарший у сім’ї (де, крім нього, було ще двоє дівчаток) і розумів та поділяв турботи батьків, був співчутливий і уважний до них.
Дивлячись на батька, який у Святий вечір сидів зажурений, похиливши голову, Василько намагався вгадати причину його зажури – “чи того, що нездужають, чи того, що нема грошей викупити від шевця мамині чоботи?”
Коли до хати зайшов чоловік з міста, який хотів купити для панських дітей
Хлопчик добрий і співчутливий не тільки до близьких йому людей. З тією ж добротою і розумінням він ставиться до навколишньої природи. Ялинку він сприймає як живу істоту, що здатна, як і люди, переживати різні почуття: радіти, вітаючи гостей,
Василькові хотілося плакати від жалю за ялинкою, але він стримувався, бо відчував себе дорослим, якому плакати не годиться. І тільки “дві сльозини скотились йому по щічках”.
У сім’ї Василько перший помічник. І тому батько доручає йому важливу справу – відвезти ялинку до міста. Збившись з дороги, хлопчик заблукав у лісі, у нього зламалися сани. Почалася хуртовина, йому було холодно і страшно. Але Василько не розгубився, не запанікував, він шукав вихід із скрутного становища. Автор не розповідає докладно про те, як Василько врятувався від вовків. Ми, читачі, дізнаємося лише про переживання батьків і їхню радість від звістки, що їхній син врятований. І ми теж радіємо за Василька і віримо, що такий хлопчик не пропаде вжитті.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)