Які почуття викликають у мене вірші Тичини про природу, радість життя, любов до України?
…Поета вже немає серед живих, але він завжди з нами, бо вічно житимуть його вірші в наших серцях. Вони і сьогодні живі і яскраві, їх музика і фарби – вражаючі.
Багато поезій написано Павлом Тичиною, але найбільші почуття у мене викликають його поезії “Хор лісових дзвіночків”, “Гаї шумлять”.
Коли я читаю “Хор лісових дзвіночків”, то мені здається, що у дзвіночків справжній, гарний, злагоджений хор. Ось першими починають заспівувачі (“Ми дзвіночки, лісові дзвіночки”), і вже за мить пісня, підхоплена всіма, злітає,
Отже, дзвіночки, як і щедрі душевні люди, хочуть, щоб дарунки природи були всім – і лісам, і полям, і гаям. Бо справжнє щастя – коли воно для всіх, коли над усіма голубіє високе світле небо і
У світлих, радісних тонах сприймає поет природу в поезії “Гаї шумлять”.
Мене він зворушує шумом гаїв, гудінням дзвону, шепотінням трав, багатством кольорових тонів степу, хвилюючою рікою, що “горить – тремтить, як музика”.
Вірш “Гаї шумлять…” став народною піснею.
Твір роблять музичним не тільки тропи, а й зміст та переживання ліричного героя, які часом передаються так виразно, що можуть зрівнятися з зображенням почуттів людини музичними засобами. У вірші ми чуємо звуки замріяних гаїв, голублячий шепіт трав, ніжний голос закоханого героя; разом з поетом милуємося хмаринкою, нивами і річкою, усіма звуками й барвами, що відлунюються в його серці мажорними акордами.
Музичної виразності поет досягає також звуконаслідуванням, наприклад, гудіння дзвона передано звуками “г”, “дз”, “у”. Багатий за змістом образ річки, яка проти сонця “горить-тремтить”, мов музика. Золоте проміння нагадує поетові світлу, ніжну-ніжну музику, мелодія якої сповнена розсипів сонячного сяйва.
Таким чином, поезії П. Г. Тичини про природу залишили добрий слід радості в моєму серці й почуття любові до рідної природи та пошани до поета.