…Живою душею в Украйні витай, Літай з козаками понад берегами, Розриті могили в степу назирай. Заплач з козаками дрібними сльозами І мене з неволі в степу виглядай… Уривок з поеми Колонізаторська політика Російської імперії була вкрай жорстокою по відношенню до інших народів. Народи, які були залежні від імперії, завжди були пригнічені та принижені. Та вони намагалися звільнитися, і через це відбувалися війни. Однією такою війною за незалежність була війна на Кавказі 1840 – 1845 рр. Під час цієї війни пролилася кров багатьох невинних людей…
На Кавказі загинув і Яків Петрович де Бальмен (1813 – 1845 рр.) – український хужожник-аматор, офіцер, близький знайомий Тараса Шевченка. Ця трагедія справила дуже сильне враження на поета, і він присвятив загиблому товаришу поему “Кавказ”. Поема починається епіграфом : Кто даст главе моей воду, И очесем моим источник слёз, И плачуся и день, и нощь о побиенных.. Иеремии, глава 9 І в цих словах – весь Шевченко… У поемі спостерігається жорстока критика на загарбницьку політику, на імпералізм у цілому. Також Шевченко показує бездіяльність Вищих Сил : …Кати знущаються над нами, А правда наща п’яна
спить. ….Коли одпочити Ляжеш, боже, утомлений І нам даси жити! Поет сумує за своїм другом, він звертається до нього : …Братньою сльозою Ти їх, друже, привітаєш, Тихо прочитаєш… І могили, степи, море, І мене згадаєш. Це кінцівка твору. Звичайно, поема по-різному сприймається різними людьми, кожен розуміє її по-своєму й знаходить свій сенс. Як на мене, Тарас Шевченко дуже влучно й зрозуміло виклав свої думки та почуття. Твір був написаний 18 листопада 1845 року, уже після смерті Я. П. де Бальмена, у поемі автор вилив свою душу, вирзив свій біль і смуток. Він не боявся кари, його слова, його критика вогненною ниткою проходять крізь увесь твір. Мені сподобалася поема, адже вона правдива та реалістична, у ній пречудово поєднані краса й багатство чарівної української мови та майстерність видатного поета Т. Шевченка. Які ж почуття й думки викликає поема? Я гадаю, це особисте питання, кожна людина має поміркувати, розібратись у собі й знайти відповідь. Як на мене, “Кавказ” викливає смуток, жалість, співчуття та навіть біль. А щодо думок… На моє глибоке переконання, поема примушує кожного з нас замислитися над долею власною та всього народу. Крім того, треба серйозно подумати, як усім народам світу досягти миру, адже це і є запорукою щасливого життя, чи не так? Олена Аекльшина, м. Керч