Батьківщина, любов до неї, почуття патріотизму…Ці поняття наповнюються для мене змістом не у зв’язку з безбережністю наших степів, красою гір, синявим рік і морів, не у зв’язку з ідилічними красами рідної природи. Змістом поняття ” Україна – моя батьківщина” наповнюється, коли Я читаю, чую, думаю про її людей, що творили довгі століття й творять зараз її історію
Це політики, державні й суспільні діячі, письменники й поети, актори й музиканти, великі вчені й спортсмени, але головне – це трудівники полів, заводів, шахт. Народ
України, переживши чимало найтяжких періодів у своїй історії, не втратив, мені здається, головного – віри у свої сили. Велика мудрість народу втілилася в його самоіронії, в умінні беззлобно посміятися над собою, сусідом, друзями. І еше – в умінні терпіти, у споконвічному прагненні мирно вирішувати суперечки, конфлікти, не вплутуватися в безглузді війни, коли є більше важливі справи: ростити хліб і дітей, будувати нову хату й давати підрослим дітям утворення, зводити храми й співати хвалу Всевишньому за кожний подарований день життя. Ця мудрість народу дозволила Україні, однієї з деяких країн колишнього Сполучника,
уникнути кривавих боєнь типу грузино-абхазького конфлікту або чеченської війни. А приводів для виникнення “гарячих крапок” і в нас було чимало: Крим, Західна Україна. Ан немає! Скажуть – мудрість політиків. Так, не заперечую. Але в Росії, Грузії, Азербайджані політики, мабуть, не глупее наших, а палахкотало й палахкоче. Ні, тут головне – народ, його ментальность. Українці по своїй глибинній суті народ мирну, осілу, люблячу свою землю, свою історію, своїх героїв. І в ім’я цієї любові готові терпляче вирішувати всі питання мирним шляхом. Якщо, звичайно, не почнеться відкрита агресія
Я гордий, що належу до великого українського народу, гордий своєю батьківщиною, головне багатство якої – неї люди
(2 votes, average: 3.50 out of 5)