Як розуміють щастя герої й автор поеми Н. А. Некрасова “Кому на Русі жити добре”?
1. Поняття щастя. 2. Основна ідея поеми “Кому на Русі жити добре?”. 3. Типи щастя 4. Авторське розуміння щастя – Гриша Добросклонов як народний заступник. Щастя – поняття сугубо індивідуальне.
У кожної людини щастя своє, відмінне від інших. Для когось бути щасливим – значить перебувати в гармонії з навколишнім світом і людьми; для когось – бути зрозумілим і вірно сприйнятим близькими Для деяких поняття “щастя” є складним і багатогранним, що включає в себе безліч факторів. Комусь для щастя необхідно всього нічого – приємна
У різних художників воно з’являлося різним: те синім птахом, як у М. Метерлинка, те вабливим, глибоким небом, як в О. С. Пушкіна й М. Ю. Лєрмонтова. У своїй багато в чому революційній поемі Н. А. Некрасов зобразив інше щастя – радість від того, що происходящее не так погано, як могло б бути Многотипное й багатогранне щастя в Некрасова,
Протягом усього строку роботи над поемою Некрасова не залишали думки про приречення людини, про те, з якою метою він приходить у цей мир, і про способи втілення цієї мети Для того щоб відповістити на запитання, заданий у заголовку добутку, поет переглядає всю Русь, всі суспільні класи. У кожного свої подання про щастя й комфорт, але не все з них представляють для автора інтерес. Початок поеми – написане в 1863 році, відразу після скасування кріпосного права – представляє сумну картину життя селян, міщан, церковників.
У них немає навіть неясного подання про теперішнє людське щастя, а той стан, що ними видається за щастя, відверто викликає жалося. Тільки в тих частинах, які ставляться до 70-м років, ми бачимо дозріле в думках автора визначення високого людського почуття: служити народу і є щастя. Заступником і захисником людства стає “щасливчик” Гриша Добросклонов. Однак автор, описуючи майбутнє Гриши – “сухоту й Сибір”, ставить чітку розмежувальну лінію між поняттями особистого й загальнолюдського, народного щастя Перше – убого й шкода, друге – по-справжньому прекрасно й дійсно здатно підняти людину.
Основний сюжет поеми нагадує російську народну казку – подорож мужичков з різних сіл у пошуках щасливої людини. По дорозі до їхньої заповітної мети селянам допомагають чарівні природні сили, які й годують їх, і напувають. Постійні казкові повтори, безліч чисто народних приказок і приповідок роблять полотно поеми не просто авторською вигадкою, а особливим добутком, дійсно близьким за духом народу Ціль поеми збігається з метою головних героїв: зрозуміти, а що таке щастя і є чи йому місце на землі Росіянці? які шляхи, які допоможуть народу знайти загублене щастя й хто може їм допомогти?
Всі ці питання вирішуються в ході довгої й важкої подорожі мужиків по містах і селам. Отут перед героями й читачами проходить ціла галерея різноманітних людських типів. І всі вони претендують на те, щоб уважатися щасливими, але самі й відмовляються в підсумку від цього звання.
Читачі бачать людей, симпатичних авторові, але нездатних уважатися щасливими. Їхнє просте щастя полягає в тім, що горе виявилося не таким страшнним, яким могло бути Народні герої, що не упокорилися з рабським положенням і не стали холопами – Савелій, Матрена Тимофіївна і Єрмил Гирин – викликають повагу й автора, і читачів. Їхні антиподи – слуги багатих поміщиків – теж начебто б мають право на особисте щастя, однак якщо селянська частка викликає співчуття й світлий смуток у героїв поеми, те панські примхи й замашки холопського стану огидні й противні робочому люду. Безліч осіб, у різному ступені нещасн і щасливих, проходять перед читачем. Але тільки в одному герої добутку, що з’являється в самому його кінці, автор бачить народного заступника й щасливу людину Це Гриша Добросклонов, про яке розповідається в останній частині поеми “Бенкет на увесь світ”.
Життєвий шлях цього героя дуже важкий. ГриГорей Добросклонов – семінарист, син “батрачки безмовної” і жебрака дячка, прожив голодне дитинство й важку юність: …А в ГриГорея Особа худе, бліде И волось тонкий, кучерявий, З відтінком червоності. У семінарії, у якій Гриша провів свою юність і одержав утворення, учнів “недокармливал хапуга економ”. Під час відпустки Гриша подрабативал батраком у селі Вахлачино – у місці, де народився й виріс Він знав про важке життя селян не понаслишке.
Незважаючи на похмурі картини, які він бачив у Вахлачино, Гриша ріс чуйною й доброю людиною: … у серце хлопчика З любов’ю до бідної матері, Любов до всієї вахлачине Злилася… Гриша вирішив, що повинен присвятити своє життя боротьбі за звільнення народу, за його щастя: …і років п’ятнадцяти ГриГорей твердо знало вже, Що буде жити для счастия Вбогого й темного Рідного куточка. Народний герой – людин, сильний духом і далекий особистих інтересів У ньому сполучається й любов до землі, до простої й важкої селянської праці, і ясний, утворений розум передової молоді.
У боротьбі за праву справу він не йде по простий, уторованої його невдачливими попередниками дорозі, а вибирає важкий, важкий шлях боротьби за права гноблених селян. Народ бачить у ньому свого посланника й рятівника, благословляє парубка на боротьбу: Іди до приниженого. Іди до скривджених – Будь перший там! Йому доля готовила Шлях славний, ім’я голосне Народного заступника, Сухоту й Сибір.
Саме у вуста Гриши – народного поета й співака – автор вкладає перлину свій поеми – пісню “Русь”: Ти й убога, Ти й рясна, Ти й могутня, Ти й неспроможна, Матінка Русь! Сила з неправдою Не уживается, Жертва неправдою Не викликається… Рать піднімається – Незлічима! Сила в ній позначиться Незламна! Саме образом народного героя Гриши Добросклонова, що вийшов з низів і не заколишніх своїх корінь, Некрасов зв’язує своє подання про щире щастя – насамперед для суспільства, а тільки потім – для самого себе.
Це і є моральний і естетический ідеал російської людини – єдиний прийнятний автором. І тільки такому героєві “на Русі жити добре”.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)