Я хочу розповісти вам… (твір-розповідь)
Я завжди мріяв мати собаку і з заздрістю дивився на хлопців з нашого двору, що виходили на прогулянку зі своїми чотириногими друзями. Не раз просив батьків купити собаку, однак мама пояснювала, що наша квартира дуже мала, щоб тримати таку тварину. “Вистачить з нас і рибок, тим більше що, крім мене, у нашій родині ніхто про них не піклується”, – заявила мама.
І все-таки собака в нашій квартирі на деякий час з’явилася. Це був дог, великий короткошерстий собака сірої масті. Вона була дуже вихованою. Але про все по черзі. Найближчі сусіди
Незабаром після від’їзду хазяїнів собаки я став помічати, що Гамлет часто залишається в дворі один, а потім, майже як звичайна дворняга, благально дивиться на перехожих голодними очима. Я кілька разів підгодовував Гамлета. Невдовзі всі звернули увагу, що дога забирають у квартиру тільки на ніч. Пес охляв, вид у нього був
Одного разу ми з батьками поверталися ввечері додому й побачили Гамлета, що понуро стояв перед зачиненими дверима своїх тимчасових заступників. Батько співчутливо промовив: “Що, дружок, не пускають?” Мені здалося, що в очах Гамлета були сльози…
Останні дні, що залишилися до приїзду хазяїнів, дог кличкою Гамлет жив у нас. Батьки Степанка не, заперечували. А коли з відпустки повернулися наші сусіди, вони довго дякували нам за піклування про собаку. Зараз Гамлет живе в звичній обстановці, але іноді мені дозволяють узяти його до себе в квартиру або погуляти з ним.