Я хочу розповісти вам про книгу… (по романі “Брати Карамазовы”)
Основну ідею роману “Брати Карамазовы” Достоєвський сформулював в епіграфі “Істинно, істинно говорю вам: якщо пшеничне зерно, падши в землю, не вмре, то залишиться одне; а якщо вмре, то принесе багато плода (Євангеліє від Іоанна)”. Це думка про неминуче відбувається в природі й у житті відновленні, що неодмінно супроводжується вмиранням старого. Широта, трагізм, неодолимость процесу відновлення життя досліджені Достоєвським у всій глибині й складності. Спрага подолання виродливого й потворного у свідомості й учинках, надія на моральне
Щодня він дає собі слово припинити безладне життя, пияцтво, дебош і щодня порушує його. У Дмитрові, більше чим в інших братах, бушує стихійна, неприборкана, руйнівна, дика, “кара-мазовская” сила. Його брат, Іван, людина раціоналістичного складу. Він бачить людські страждання, збирає факти про мучення ні в чому не винних дітей, про жорстокість
И драматизм положення їх полягає в тому, що живуть вони обманом, але вічно мучаються й страждають по Христу, по щирій правді, високому ідеалу й волі. Роман закінчується сценою похорону Илюшеч-Ки. Болісна доля дітей – найдужче обвинувачення несправедливому миру. Питання: “Чому дите плаче?”, ” чиМожна побудувати будинок майбутнього хоча б на одній сльозинці замученої дитини?” – тривожать головних героїв роману
Роман “Брати Карамазовы” з’явився одним зі значительнейших творів Достоєвського. Так був він сприйнятий сучасниками. Так сприймають його сьогодні читачі всього миру. У діалогах братів – Івана й Олексія – звучав голос самого письменника, що шукав теперішню правду й мечтали про щасливе Майбутнє для всіх людей, про майбутнє без насильства, коли в серцях людей запанують християнські чесноти