Я вийшов на пошуки Бога
Я вийшов на пошуки Бога
Ми були найбільш антирелігійною країною у світі. Спочатку наші предки будували храми, потім руйнували. В уцілілих лежала картопля й будівельні
Матеріали, влаштовувалися будинки відпочинку. У найвідоміших – музеї, наприклад музеї атеїзму.
Час повернув на нове коло, і знову будуються храми, масові хрещення й водосвяття – не новина, а священик благословляє всі справи – від купівлі автомашини до інаугурації президента. Чи стали ми ближчі до Бога, а Бог до нас?
З тих часів, коли людина опанувала вогонь
Пошуки Бога – це потреба захисту від плинності й беззмістовності життя, потреба у вічності, несприйняття ідеї абсолютної смерті. Томас Манн визначив релігію як “інтерес і смак до нескінченності”. Достоєвський – як жадання вклонитись
Я не знаю, що таке Бог. Я можу тільки здогадуватися, що коли людина віддає іншій людині свій шмат хліба – у цьому є Бог. А коли людина вбиває людину, хоча б і в ім’я великої мети – у цьому немає Бога.
Я не буду шукати Бога у війні, навіть “справедливій”. Я не буду шукати його в знущаннях над тими, хто Бога знайшов, але якогось не такого, на мою думку. І в крамницях і митницях я не буду питати про Бога – здається, уже написано, що там його нема.
Так, я вже знаю, куди не піду. Чи багато шляхів мені лишається?
Зупинюсь біля хлопця, що годує бродячу собаку. Біля двох дівчаток, що із серйозними обличчями вкладають ляльку спати. Біля старої, що підсліпкувато вдивляється в перехожих, а в руці дрижить пластиковий стаканчик з копійками. Щось блисне мені в її очах, схованих під важкими почервонілими повіками. Але чи є то Бог?
Колись я помру. Я сподіваюсь, що зможу побачити інший світ і там когось зустріти. Я спитаю його: “Ти Бог? Де ж тебе шукати на Землі?”
Сьогодні я знов вийду на пошуки Бога.