Home ⇒ 📕Твори з рідної мови ⇒ Я вибираю професію (твір-роздум)

Я вибираю професію (твір-роздум)

Професію я ще не вибрала. Поки що не кваплюся – усе-таки три роки навчання в школі попереду. Але батьки вважають, що час мені вже задуматися про своє майбутнє. І я іноді задумуюся…
Ще рік тому я марила про кар’єру тенісистки. Я обожнювала цю гру. Обожнюю і зараз. Але якось само собою так сталося, що я зрозуміла – Мартини Хингіс з мене не вийде. Адже одна справа – ходити на тренування два-три рази на тиждень і зовсім інше – займатися спортом постійно, присвячувати йому увесь свій час, “викладатися” цілком. Потрібно жити тенісом

– тільки тоді можна домогтися успіху в ньому. Я б так не змогла. І я залишила цю витівку…
Виходить, що тенісисткою я не стала тому, що зрозуміла: цей вид спорту – не частина мого життя, а просто хобі. Я не вкладала в нього свою душу – і він мені цього не простив. Отже, щоб бути фахівцем у чомусь, потрібно віддавати себе своїй справі… Чи вийде в мене це? Як мені бути? Ким стати? Я перебираю всі можливі варіанти. Мама каже, що зараз найпрестижніша освіта – юридична або економічна. Зовсім не уявляю себе нотаріусом або адвокатом! Та й правознавством не цікавлюся. Не вийде з мене юриста! Що в нас далі?
Ага, економіка. До речі, мій двоюрідний брат навчається на економічному факультеті, і коли він вимовляє слова “логарифм”, “інтеграл”, “валовий продукт” або “ПДВ”, то я розумію, що скоріше вмру, чим буду наслідувати його. Не дружу з математикою, та й з економікою теж. Як кажуть, “душа не лежить”. А до чого вона в мене “лежить”? “До телевізора”, – сміється мій батько. До телевізора? Так… Мені, звичайно, завжди хотілося працювати на телебаченні, але щоб усерйоз замислюватися про це… Вірніше, я замислювалася, але відразу гнала від себе цю думку. Стати журналісткою… тобто тележурналісткою – це щось з області фантастики. У всякому разі, я завжди вважала, що це вдається тільки дуже талановитим, дуже розумним і дуже сильним людям. Чи зможу я? Чи зможу вступити на факультет журналістики, потім – “прорватися” на телебачення, потім – робити вдалі, цікаві репортажі? Постараюся. Я знаю, що творча робота – то для мене. І головне – ніякої математики.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Яку професію я вважаю за найважлизішу (твір-роздум) Це сталося два роки тому… Першим дим почув я, точніше, не почув, а відчув. Я швиденько оббіг усі кім­нати, перевірив усі вимикачі й, не знайшовши нічого підозрілого, повернувся до своєї кімнати. Але цей запах не давав мені спокою. Я визирнув у вікно і… чор­ний стовп диму вдарив мені просто в...
  2. Яку професію я вважаю за найважливішу (твір-роздум) Це сталося два роки тому… Першим що почув я, вірніше, не почув, а відчув. Я швиденько оббіг усі кімнати, перевірив усі вимикачі і, не знайшовши нічого підозрілого, повернувся до своєї кімнати. Але цей запах не давав мені спокою. Я визирнув у вікно і… чорний стовп диму вдарив мені просто в...
  3. Яку професію я вважаю найважливішої (твір – міркування) Це відбулося два роки тому. Першим це почув я, верней, не почув, а відчув. Я швидко оббіг всі кімнати, перевірив всі вимикачі й, не знайшовши нічого підозрілого, вернувся у свою кімнату. Але цей захід не давав мені спокою. Я виглянув у вікно, і… чорний стовп диму вдарив мені просто в...
  4. Твір про професію вчителя До професії вчителя з повагою ставилися в усі часи. Мабуть, тому, що вчитель – це не просто високоосвічена людина, а насамперед той, хто вміє передати свої знання іншим, пояснити незрозуміле, знайти ключ до здібностей кожного учня. Для того, щоб когось навчити чогось, треба самому досконало розбиратися в цьому, бути готовими...
  5. Якою повинна бути справжня праця (твір-роздум) Коли я казала своєму батькові про те, що хочу купити нові штани або туфлі, він звичайно зітхав: “Добре, я дам тобі грошей”. І тоді кілька тижнів підряд він працював у вихідні. Я завжди сприймала це як щось цілком нормальне. “Він же мій батько, він повинен забезпечити мене. А коли-небудь і...
  6. Моя рідна мова (твір-роздум) Думаю, що недарма мову називають душею народу. Як і всяку душу, її треба вміти зберегти чистою і красивою. І вона, як і душа, тільки одна, одна для кожної нації. Хто ж винний у тому, що велика частина населення України розмовляє російською мовою? Хто винний у тому, що дотепер українська мова...
  7. “Не забуде народ-переможець самовідданих героїв своїх” (твір-роздум) У дитинстві я любила слухати спогади мого дідуся про війну. І війна уявлялася мені зовсім не страшною і, може, навіть по-своєму романтичною. Дід любив згадувати своїх фронтових друзів, перемоги в боях (про відступи говорити не любив) і часто (за моїм проханням) розповідав про те, як наші війська ввійшли в Берлін...
  8. Допомога батькам (твір-роздум) У світі є дуже багато різних родин та батьків. Є, на жаль, батьки, яким не подобаються їхні діти, і вони їх виганяють на вулицю. Але більшість добрі, вони життя можуть віддати заради своєї дитини. У мене теж є батьки, і вони добрі. Вони працюють, не покладаючи рук. Мама прибирає квартиру,...
  9. Ким бути? Чи будь-яка робота гарна? (твір-роздум) Коли мені було п’ять років, я хотіла стати лікарем. У шість я вперше подивилася фільм “Д’Артаньян і три мушкетери” і “захворіла” кіно, вирішила стати акторкою і грати не гірше Ірини Алфьорової… Так я почала “змінювати” професії. Я “була” шофером, перукарем, перекладачкою з англійської мови, археологом, капітаном далекого плавання і багато...
  10. Розбита чаша дружби (твір-роздум) НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Розбита чаша дружби (твір-роздум) Мені здається, що дружба – це чаша, наповнена світлими почуттями, любов’ю, повагою, готовністю допомогти. Я впевнена, що ці почуття необхідно плекати й розвивати. З Оленкою ми дружимо з першого класу: сидимо за однією партою, разом ходимо до школи, ділимося підручниками. Оленка вчиться гірше, ніж...
  11. Ким я буду? (Твір-роздум) Моя мама працює вчителькою української мови і літератури. Всі свої сили, вона віддає учням. А їх у неї дуже багато: середні класи, старші. А вдома – ми. Я і сестра завжди з гордістю кажемо, що наша мама – вчителька. Адже її знають усі: вчителі різних шкіл, батьки учнів, навіть учні...
  12. Бережіть, люди, свою планету (твір-роздум) Я упевнена, що будь-яка людина, яка почула або прочитала десь, що в якому-небудь морі плаває велика нафтова пляма, подумає: “А мені яке діло? І так турбот повно!” Ця ж людина вихідного дня йде зі своєю родиною до лісу – відпочити на природі. Йдучи, залишає після себе купу сміття і непотушене...
  13. Навіщо я зберігаю іграшки, твір – роздум Я вчуся в п’ятому класі, граю на піаніно і займаюся сучасними танцями. Вдома у мене є комп’ютер, за яким я проводжу не так вже й багато часу. Я охоче поступаюся місце за комп’ютером своїм подругам, коли вони приходять до мене в гості. Найбільше дівчаткам подобаються мої іграшки, багато з яких...
  14. Мої сімейні обов’язки (твір-роздум) Звичайно, у кожного є свої обов’язки в сім’ї. Наприклад, тато в сім’ї найчастіше заробляє гроші, майже завжди важкою працею. Мами зазвичай пораються по господарству: готують їжу, прибирають у домі. Діти мають простіші обов’язки: помити посуд за собою, витерти пил з меблів. У мене обов’язків не дуже багато, але я дорослішаю...
  15. Власні міркування про улюблену професію Я переконаний, що кожна людина приходить у світ, аби виконати свою місію, залишити по собі добрий слід. Кожен повинен щось зробити, аби, підсумовуючи прожите і пережите, можна було б сказати своєму найвищому судді – совісті: життя минуло недаремно. Бо хіба не заслуговує на повагу і добру пам’ять повсякденна чосна праця?...
  16. Твір-роздум. 4 клас ЗРОЗУМІЙТЕ МЕНЕ. Ось уже другий рік поспіль я займаюся у міському танцювальному клубі “Юність”. Не всі мої близькі задоволені цим. Мама говорить, що у мене залишається мало часу для навчання і домашніх справ, а подружка дорікає, що майже не приділяю їй уваги. Чому вони не хотять зрозуміти мене? Адже мені...
  17. Шкільний твір роздум на тему: Дружба або гроші Хочу Розповісти про одну подію, яка залиш ила глибокий слід в моїй душі і змучила визнати, що деякі люди не є такими, ким намагаються здаватися. Є в мене знайома дівчина, Оленка. Ми з нею товаришуємо змалку, тим пач що живемо в одному будинку, навчаємося в одній школі. Розумна, добра завжди...
  18. Твір-роздум на тему “Мати” Мати – це мабуть, найголовніше слово у всіх мовах на землі. Це слово, яке першим у житті вимовляє більшість дітей світу. І скільки б не було людині років: десять, двадцять п’ять чи сорок, вона просить: “Ой, мамочко, допоможи!”, коли потрібна допомога. Мамо, матінко, матушко, голубко…Навіть якщо матері немає біля нас,...
  19. Твір роздум: Конституція в моєму житті Ще не так давно Україна була залежна від Росії, відчувала утиски з її боку. Але настав час, коли мрія народу, всієї країни про незалежність здійснилася, коли, на мою думку, ми змогли вдихнути свіже повітря на повні груди. Для того, щоб утвердитись, Україна повинна була прийняти Конституцію, яка й стала єдиним...
  20. Твір-роздум про природу Недарма говорять, що природа – наша мати. Вона дає людині все необхідне для життя, хоч ми не завжди можемо оцінити її дарунки. Що може бути кращим за тепле сонце, величні гори, грайливе море, квітучі дерева навесні? Світ природи багатий і різноманітний. Чого варті сотні тисяч видів тварин, більшість з яких...
Я вибираю професію (твір-роздум)
«
»