“Я вам життя заповім”
Люди Заходу… зараз знають про деякі історичні події в Росії більше, ніж російська молодь. Така історична глухота привела до розвитку поколінь молодих, не знаючих ні лиходіїв, ні героїв і поклоняющихся хіба що зіркам західної рок-музики. X. Смит Шість десятиліть, що минули після Великої Вітчизняної війни, не послабили інтересу суспільства до цієї історичної події
И поряд із традиційно розглянутими добутками Ю. Бондарева, В. Быкова, В. Богомолова в наше життя входять “не напівправди, що терплять,” роботи В. Астафьева “Пастух і пастушка”,
Дія повести розвертається під Ржевом в 1941 році. Ми
Як звичайно…” Рисується страшна картина, а виявляється – це звичайно. Війна є війна, і несе вона тільки смерть. Ми бачимо таку війну з перших сторінок: “Села, які вони брали, стояли начебто мертві…
Тільки летіли звідти зграї огидно виючих хв, що шелестять снарядів. З живого бачили вони лише танки…”. Читаєш і бачиш танки-махини, які прут на маленьких людей, а вони не можуть сховатися на білому від снігу поле. Багато про що говорить заведений на передовий порядок: “…
Ранило: віддай автомат що залишився, а сам бери рідну трехлинейку, зразка дев’яносто першого дріб тридцять”. Що це? Іронія автора? Зі спогадів маршала Жукова: “У період настання під Ржевом установлюється норма витрати боєприпасів – два^-двох-два-один-два пострілу в добу на знаряддя
Тому величезні втрати. Війська перевтомлені, ослаблені”. Сашка шкодував, що не знав німецької мови. Він би запитав у полоненого, як у них з годівлею й скільки сигарет у день одержують, і чому перебоїв з мінами немає… Про своє життя-буття Сашка, зрозуміло, розповідати б не став, похвалятися чимсь
И із жратвой туго, і з боєприпасами… Немає силоньок хлопців ховати, немає. Адже собі, живим, окопчика вирити не в силах. Ні окопів, ні землянок у першої роти не було, тулилася бита-перебита в шалашиках.
Тільки в ротного був ріденький бліндаж. І сил ні, і надії, що завтра тут не буде ворог. Все підкреслює ненадійність положення
За два місяці з кожних десяти загинули дев’ять… Сашка викликає симпатію, повагу до себе своєю добротою, гуманністю. Війна не знеособила, не знебарвила Сашкиного характеру. Він допитливий і допитливий. На всі події має свою крапку зору
Сашке не по собі від майже необмеженої влади над іншою людиною. Він зрозумів, який страшної може стати ця влада над життям і смертю. Я ціную в Сашке величезне почуття відповідальності за все происходящее навколо. Йому соромно перед німцем за никудышную оборону, за хлопців, яких не поховали
Він і намагався вести полоненого так, щоб не бачив той наших убитих і непохованих бійців, а коли все-таки натикалися на них, соромно було Сашке, немов він у чомусь винуватий. Історія Сашки – це історія людини, оказавшегося в самий важкий час у самому важкому місці на самій важкій посаді – солдатської. Образ Сашки привабливий, светоносный, що вселяє повну довіру й у той же час – глибоко реалістичний, несучий у собі чимало драматичного й трагічного змісту. Книга Кондратьева “Сашка” – правдива, щиросердечна, психологічно точна картина подій Великої Вітчизняної війни. Вона допомогла мені “заглянути” у себе, змінити своє відношення кпрошлому.
Сашка став одним з моїх улюблених героїв. Не прочитай я “Сашку”, мені дійсно не вистачало б чогось вжизни.