Я і моя совість
Щоб говорити про совість індивіда, треба усвідомлювати, чи вона в нього є. Отож, виникає питання, власне, а що таке совість? Можна, звичайно, звернутися до тлумачних словників, довідників, але вони не дадуть вичерпної відповіді, бо, на мою думку, це внутрішнє відчуття кожного. Адже соціологи будуть давати своє визначення, психологи – своє, іншу думку матимуть політологи, історики і т. д. Кожний сам для себе має вирішити, що таке совість, і чи є вона в нього, чи десь дрімає собі в закуточку. Дуже вичерпно з цього приводу у свій час сказав І. Кант: “Закон,
Поміркуймо разом. Кожен із нас хоче бути самостійним – це чудово. Вимагати до себе поваги – цілком природно. Мати власний погляд – просто необхідність. Хочеться бути самостійним і дорослим – здорово. Мені здається, саме в цей момент має включатися отой “закон, що живе в нас”. Для чого? А щоб не “плавати” біля дошки в школі, не тремтіти в передчутті, що тебе викличуть
“Совість – найкраща моральна книга з усіх, які ми маємо, до неї треба якнайчастіше заглядати” – писав відомий учений Паскаль. Справді, мораль і совість – поруч. Бо що таке мораль? На перший погляд видається, що відповісти на це питання зовсім неважко. Мораль – ось вона поруч. Вона в мені, у тобі, у людях навколо. Щомиті виявляється мораль у взаємовідносинах із людьми, як і наша совість. Просто спостерігай і роби висновки! Усе ніби так. Проте, спробуйте дати моралі визначення, так само як і совісті. Універсального визначення ви не знайдете, та думки мудрих людей вам допоможуть. Наприклад, думка французького філософа П. Бу-аста така: “Моральні правила схожі на знаки, які вказують шлях на терені життя й показують підводні камені”. Правильна думка, адже мораль втілюється в норми й правила, а вони регулюють поведінку людей, їхні стосунки, водночас породжуючи внутрішній закон – совість.
Заповітом для нащадків лишаються слова всесвітньо відомого А. Ейнштейна: “Ніколи не йдіть проти совісті, навіть якщо цього вимагають державні інтереси”. Цей мудрий чоловік знав, про що говорив.