Художнє втілення патріотичної ідеї в драматичній поемі Івана Кочерги “Ярослав Мудрий”
Художнє втілення патріотичної ідеї в драматичній поемі Івана Кочерги “Ярослав Мудрий”
Тема патріотичного минулого завжди приваблювала сучасних письменників. І це не випадково, адже не одна чорна вість сколихнула нашу рідну землю, хто тільки не хотів загарбати Україну! Скільки грабіжників зазіхало на багатство і незалежність прекрасного міста Києва! Вони приходили з вогнем і мечем і гинули на майданах Києва, біля його стін, на стрімких берегах Дніпра. У народі він завжди був символом непохитності та непереможності й вічної слави.
Кочерга змальовує сувору й героїчну добу, коли наші пращури боролися за єдність Київської Русі, за її мирний розвиток і процвітання.
Почуттям любові до рідної землі пройнята вся поема. Усі руські люди, дійові особи п’єси – палкі патріоти.
Так Микита, син новгородського посадника Костянтина, прийшов до Києва з одною єдиною
Саме турботою про зміцнення держави були зумовлені суворі рішення князя, спрямовані проти Костянтина та його прихильників, що хотіли відірвати Новгород від Києва. Нелегко Ярославу карати новгородського посадника, бо той свого часу не раз допомагав йому. Та коли наважився Костянтин підняти руку проти єдності Русі, Ярослав наказав покарати його. Микита, переконавшись у мудрості Ярослава Мудрого, гине сам, захищаючи Київ, князя.
Інший герой твору, Журейко, що також зазнав кривди від Ярослава, доходить висновку, що Ярослав Мудрий віддає всі свої сили для зміцнення держави. Цікава річ, Журейко, ставши захисником Русі, висловлює погляди народних низів на політику Ярослава:
Раніш, ніж храми будувать святі,
Годиться правду ствердити в житті.
Добре, що ми бачимо, як ідеали справедливості були священними для наших пращурів.
Жінки теж виявляють неабиякі почуття любові до рідного Києва, вітчизни. І Єлизавета, і Анна справжні патріотки. Від смутку, туги на чужині гине юна Єлизавета.
Та найповніше, найяскравіше ідея патріотизму розкривається в образі головного героя – Ярослава Мудрого. Цей образ приваблює нас, перш за все, своєю правдивістю і не змалюванням його ідеальним, а у всіх його суперечностях. Це людина високої культури, яка по праву вважається Мудрим. Він хоче возвеличити Київ, будує Софію – величний зразок архітектури, споруджує Золоті ворота, дбає про книги, тримає переписувачів книг, якими пишається. Але Ярослав – воїн, що керується правилом: “Раніш закон, а потім благодать”. Він веде полки проти печенігів, щоб утворити могутню державу – Київську Русь. Сам за неї думає він до останньої миті життя. Певно це бачив народ, а сам Ярослав був завжди з народом і вірив у його силу й незалежність. Для Кочерги виразником його ідеалів для прийдешніх поколінь є слова, що вкладаються в уста Ярослава:
“Береться мудрість не із заповітів,
А із шукань і помилок гірких”.
Тож шукаймо і ми нашу мудрість у житті, в таких хороших книжках, як ця.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)