“Вищих я не відаю скарбів. Шкільний твір за драмою І. Кочерги “Ярослав Мудрий”

У творчій спадщині письменника-драматурга Івана Кочерги є багато драматичних поем та історичних драм. Серед всіх творів визначне місце займає “Ярослав Мудрий” – драматична поема, основою якої автор взяв історичні події XІ ст., коли князем Київської Русі був Ярослав Володимирович, прозваний у народі Мудрим. З багаторічного князювання Ярослава драматург взяв лише невеликий період з 1030 по 1036 рік. Це був час, коли Ярослав Мудрий після тривалих війн з удільними князями і зовнішніми ворогами Русі міцно закріпив за собою великий київський

престол і приступив до здійснення давно поставленої мети – високо піднести культуру Руської землі.

Ярослав Мудрий…Яким же він був? Цікава і складна, дуже суперечлива постать. У цьому герої Іван Кочерга втілив мудрого князя, ніжного, щирого, доброго батька і просту людину. Образ князя у драмі найбільш повний, розкритий з різних боків. Він постає перед нами і як великий воїн, і як видатний державний діяч. Вражає його уміння і здатність точно визначити, що є добро, а що зло, завжди і в усьому бути справедливим. З роками Ярослав приходить до висновку, що святий обов’язок державного діяча оберігати “мир і труд

– це благо основне”. Війна ж, як усвідомив з часом князь, може бути виправданою тільки як захист своєї свободи і незалежності. Він був непримиренний до всіх, хто “війни і крові тільки жаждуть”, однаково карав і збудувати величний Софійський собор. Його мета – це щастя народу, збереження краси рідної землі, будування храмів. Але доля примушує його захищати рідну землю від ворогів, зберігати скарбницю культури і звичаїв. Гірко і боляче Ярославу, і І він говорить:

Я ж все життя не відаю спокою, В трудах і битвах їжджу по Русі, А я б хотів міста і храми строїть, Кохатися в премудрості й красі, І більшої я радості не знаю.

Ярослав розумів, Що майбутнє держави – це об’єднання всіх земель Київської Русі. Це примушувало його бути і жорстоким, і невблаганним. Втрачаючи близьких, рідних, він йшов до своєї мети. Ярослав – втілення кращих рис народу. А характерні риси українського народу – мудрість, щирість, безмежна любов до Вітчизни, здатність на будь-які жертви і втрати. Життя простого люду Київської Русі було важким, але злидні, бідність, знущання, приниження не змогли вбити у ньому патріотичних почуттів до рідної землі. Люди забули про всі незгоди, коли рідному краю загрожувала небезпека. Вони захищали рідну хату, рідні гаї, дітей і матерів, свою волю. Думки про багатство, гроші не торкалися їх сердець. Перед таким подвигом народу хочеться вклонитися. Як схожі ті часи з тим, що відбувається зараз на Україні. Якщо весь український народ об’єднається в прагненні не особистого щастя, а щастя своєї Батьківщини, свого народу, держава буде міцна і незалежна. За кермом в такій державі повинен бути Ярослав, а поряд такі, як Свічка. Тоді можна бути впевненим – перемога буде за цим народом.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Вищих я не відаю скарбів. Шкільний твір за драмою І. Кочерги “Ярослав Мудрий”

Categories: Шкільні твори

Links