Художня своєрідність гуморески “Моя автобіографія” Остапа Вишні
І. Твори автобіографічного характеру. (В Остапа Вишні є ціла низка автобіографічних оповідань: “Отак і пишу”, “Великомученик Остап Вишня”, “Все життя з Гоголем”, “Панська ялинка”-, щоденник “Думи мої, думи мої…”, який є цікавим зразком мемуарної літератури, а найкраща гумореска – “Моя автобіографія”, яку письменник написав за два дні (15-16 березня 1927 року).)
ІІ. Своєрідність художнього викладу. (Автор дотепно розповідає про найяскравіші моменти свого життя, про риси вдачі й світовідчування за допомогою
ІІІ. Дотепність народного жарту. (Остап Вишня використовує етюди-розділи, де розповідає про те, де і коли народився, вчився (“мати казали, що мене витяглії з колодязя, коли напували корову Оришку”), (“Вчив
ІV. Цікаві композиційні знахідки в, гуморесці. (Характерною рисою стилю Остапи Вишні є наявність “відступів”, зокрема про “Катехізис” Філарета та інші кпи ги: “Взагалі любив я книжки з м’якими палітурками… їх рвати легше, і не пік боляче вони б’ються, як мати, було, побачить”. Використання окремих підтекстів, зокрема у розповіді про початок літературної діяльності: з того часу, як “мене переїхати” з Києва в Харків, “зробився я Остапом Вишнею…” “(“по чатку було тяжкувато, бо папір попервах був поганкуватий і чорнило не дуже добре, та й олівці часто ламались…” Із цих рядків напрошується висновок, шм велику роль у творчій роботі митця відіграють міра обдарованості, його громи дянська позиція, а часом пекельна праця.)
V. Мовне розмаїття. (Гумореска “Моя автобіографія” вражає людяністю, глибо кими і щирими почуттями. Від початку до кінця вона насичена народною ро ї мовною лексикою, розповідними інтонаціями. Здебільшого комізм ситуації V творі грунтується на контрасті.)