ХУДОЖНІЙ ОПИС
Художній опис – найпростіший і найдоступніший вид творчих робіт. На відміну від звичайного опису, ця робота передбачає зображення предметів і явищ, за допомогою наочно-образних мовних засобів: епітетів, порівнянь, синонімів.
Опис – це зв’язний текст, який дає словесне зображення основних ознак предмета, явища, особи в усній чи письмовій формі. Найбільш характерною ознакою опису є те, що в ньому речення перебувають у відношеннях одночасовості (перелічуються існуючі на момент описування ознаки, дії, стану тощо). Темами для описів
Розглянемо приклад опису природи:
Увесь небокрай горів дивним палахкотінням. Сонце сідало, немов розпечений кулястий дирижабль. Ось воно черкнулось обрію, занурилось за темну лінію виднокола, потім – увійшло за край землі, а затим червоний диск блиснув над обрієм і зник. Хоч небо все ще палахкотіло, жита й пшениці купались у тому багряному сплескові, і молоді, не затужавілі колоски одсвічувались червоною міддю (Г. Тютюнник).
Описи можуть бути виконані в науковому, художньому і діловому
В описах наукового і ділового стилю ознаки предмета розкриваються точно, логічно, послідовно. Для прикладу візьмемо науковий опис:
Незабудка – від родини шорстколистих. Багато – або однорічні трави з суцільними довгастими листками. Квіти правильні, блакитні, рідше білуваті або блідо-рожеві, зібрані в завиток. Плід складається з чотирьох трикутно-яйцевидних блискучих горішків. Відомо 40 видів. В Україні зустрічається 19 видів. Найпоширеніші: незабудка лісова з блакисними, часом блідо-рожевими квітками. Деякі незабудки декоративні.
Науковий описПозбавлений емоційності та образності, як і діловий. Для ділового опису характерний виклад відповідно до перевірених фактів, до об’єктивної дійсності. Наприклад:
Загубилася трирічна дівчинка. Звати Оля. Одягнена в біле платячко у червону клітинку. На голові – біла панама. На лівій руці невелика родима пляма. Хто знає, де знаходиться дівчинка, просимо повідомити…
Художній описТеж правдиво відображає предмет, але в яскравій, образній формі, на основі особистих вражень автора. Розглянемо приклад:
Незабудка… Яке ласкаве ім’я! Заслужила. Квітка ця з п’ятьма пелюстками, синіми-синіми, ніжнішими від неба, а в самій середині – жовте серденько. Незабудки не вигоряють, не відцвітають, не тьм’яніють на гарячому літньому сонечку. Цвітіння квітки, маленької, як нігтик дитини, м’яке, чисте, довірливе. Подивишся – і не забудеш. У квітці незабудки ніби поєднані разом і краса, і простота, і вічність. Якщо б (припустимо на мить) на землі не було ніяких інших квітів, крім цієї, ми все одно знали б, дивлячись на незабудки, як чудово виглядають квіти.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)