Художні образи в добутках Н. Хвильового
Н. Хвильовий – письменник-новатор, письменник самобутній і своєрідний. Це не виходить, що він зійшов до нас із небуття, звалився невідомо звідки. Корінь його Творчості – у нашій класичній літературі, у нашому найбагатшому фольклорі, у живій дійсності. Згадаємо слова: “пошуки Хвильового почалися там, де перервалися пошуки Коцюбинського”. Якщо ми по-новому прочитали Коцюбинського, заглянули в його лабораторію, осягли його поетику, тоді нам легше буде проникати в таємницю мислення Н. Хвильового. Тому що він теперішній новатор і продовжувач
Подивимося звичайним поглядом на письменника і його добутки, де аналіз зводиться до обговорення сюжету й пошуку аналогічних випадків і настроїв у життєвій дійсності. Будемо дивитися на художній Твір як на твір мистецтва. Адже однобока інтерпретація літератури як простого відображення життя збіднює саму суть мистецтва, позбавляє читача можливості естетичного розуміння й сприйняття художнього твору, насолоди його красою. Безперечно, з аналізу художнього твору не можна виключати його творця, і не тільки його світогляд, світовідчування, але й характер, темперамент. Не випадково
Повірив, що лише сам так може найкраще здійснитися як людина, але й повірив, що саме так найкраще здійсниться його епоха. Вірив на повну силу, тому такою великою ціною й заплатив за повноту віри. Інші так не вміли. Або не могли. Або не хотіли”. І слова В. Ковша, і слова И. Драча – це ключі до розуміння творчого “я” великого письменника. У своїй роботі над текстом ми будемо пам’ятати про це. Н. Хвильового називають романтиком революції, а його проза – це цілий романтичний плин в українській літературі двадцятого сторіччя, основоположником і пропагандистом якої він був
И все-таки рання творчість Н. Хвильового складно однозначно кваліфікувати, втискуючи в рамки романтизму, обходячи наявність у його добутках імпресіонізму, а іноді й експресіонізму. “Сині етюди” можна вважати новим етапом експериментів і пошуків, нових форм вираження. Прочитаємо його новели “Редактор Карк”, “Кіт у чоботах”, “Солонский Яр” або ” Чумакскую комуну”, “Легенду”, “Арабески”,- у них є лірична орнаментовка, відсутній класичний сюжет. У них зустрічаємо вставні новели в живій тканині добутку, вживленние листи, уривки із щоденників, авторські коментарі, власні враження, відчуваємо своєрідність ритміки, стисле, сконденсований зміст фрази, добутку