“Хто не належить Вітчизні своїй, той не належить людству.”
“…Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.”
В. Симоненко
Замислювався хто-небудь з вас, що таке Батьківщина, з чого вона починається, як впливає на долю та яку роль відіграє в житті кожної людини? Мабуть, хоч один раз кожен з нас шукав відповіді на ці питання і ці відповіді у кожного були свої. Для представників одного покоління Батьківщина – це зруйновані міста та села під час війни, яка прийшла на рідну землю так несподівано, замінивши співи пташок і яскраві сонячні дні на гуркіт боїв. Для представників
“Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо,
З тебе дивуватися повік.”
(В. Симоненко)
Одним наша країна надала все, іншим майже нічого, але любов до неї залежить зовсім не від цього. Відношення до Батьківщини залежить від самої людини, від її людяності, доброти, вірності своїй землі та патріотизму. Якщо проглянути життєві шляхи більшості відомих українців, то ми побачимо, що куди б їх не закинула доля, усі їх прагнення, усі їх думки лише про рідну землю, про її добробут. Саме їй присвячують вони свої літературні твори, вірші, пісні, картини та інші витвори мистецтва, прославляючи свою країну у всьому світі.
“Усі мої сили, наснагу високу,
Й життя я віддам до останнього кроку,
Аби ти щаслива була, Україно,
Судьба моя дивна Єдина!”
(П. Воронько)
Одним з найяскравіших прикладів патріотизму у всі часи був Великий Кобзар Т. Г. Шевченко. Коли його відправили далеко від рідної землі – аж до Казахстану і заборонили навіть малювати та писати вірші, він не змирився з цією забороною і все одно малював улюблені куточки України та писав про неї вірші, перекладаючи свої сумні думки на папір. Незважаючи на моральні знущання, серце Кобзаря все одно було на Батьківщині, разом із знедоленим українським народом, який у той час страждав від ненависної панщини.
“Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що прокляну святого Бога,
За неї душу погублю!”
(Т. Шевченко)
Наша країна може пишатися тим, що вона народила багато відомих людей, які у своєму житті на перше місце ставили турботу про свою Батьківщину. Але й простий український народ не менш відданий своїй Вітчизні, і в тому, що вона здобула свободу та незалежність – це заслуга саме простого народу, представників якого доля розкидала по всьому світу. І де б не були наші українці, де б вони не пустили свої корні, вони не забувають своєї Батьківщини, поважають і шанують її.
У наш час стало модним вважати себе таким собі громадянином світу, тобто людиною, яка не має своєї Батьківщини і не відчуває себе вихованцем свого народу, тієї землі, де вона народилася. Не має сенсу заперечувати, що всі ми дійсно народились на одній планеті, але кожен з нас став дитиною свого народу, своєї країни. І кожен народ має велике історичне минуле і майбутнє, яке все одно впливає на виховання людини та на її погляди на життя. У кожному з нас живуть надбання попередніх поколінь, які не дають забути культуру та традиції своїх предків, тому кожен з нас ні в якому разі не повинен забувати свою рідну землю та відрікатися від Батьківщини. Саме вона дала нам найдорожче у світі – життя. І як сказав видатний російський філософ і демократ В. Бєлінський – “Хто не належить Вітчизні своїй, той не належить і людству.”
“Люби свій край. Всю душу солов’їну
І серця жар йому віддай в піснях.
Це так як дихати – любити Батьківщину.”
(В. Сосюра)
(2 votes, average: 3.00 out of 5)