Хліб і шовк китайського лірика Ду Фу
H. Загальна характеристика творчості. (Творчість Ду Фу втілює найкращі риси китайської поезії, відображає особливе світосприйняття цього народу, а також численні автобіографічні мотиви. Ду Фу (712-770) жив і писав у дуже далекі часи, але основні мотиви його поезії мають вічну моратьно-етичну й філософську проблематику. Стрункі, мелодійні й вишукані за формою, поезії Ду Фу вважаються однією з вершин світової лірики.)
ІІ. Основні мотиви поезій Ду Фу.
1. Засудження війни. (Цей мотив, що неодноразово виринає у творчості поета, чи не найяскравіше
Ніхто не пита, чи помер я давно, чи живу; Я довго не маю листів, а послав їх без ліку, – Пожежі війни все паїають вві сні й наяву…
Війна постає жорстоким і парадоксальним явищем, протиставляється нормальному плину гармонійного людського життя. Війна змінює і спотворює життя людей. Глибокий сум і біль охоплюють ліричного героя, коли він згадує про все, що точиться навколо. Навіть природа, здається, поділяє горе поета: “А ніч розсипає дзвінкої роси білі води…”)
2. Уславлення праці –
3. Туга за Батьківщиною, роздуми поета-мандрівника. (З біографії Ду Фу ми знаємо, що поет багато мандрував, у його поезіях відобразились відповідні настрої. У своїх думках Ду Фу повертається до тих місць, де колись бував – поезія “Повторна мандрівка”.)
4. Картини природи. (Кожен вірш Ду Фу містить свіжі й оригінальні описи природи. Природа у віршах китайського поета перегукується із внутрішнім станом ліричного героя. Ця єдність і гармонія людини з навколишнім світом причаровують читачів.
Цей добрий дощ нагрянув дуже вчасно – Прилинула розбурхана весна.
Іноді природа контрастує з життям людини:
Країна в руїнах, та гори і ріки живуть, У місті весна зеленіє співочо-строкато…)
ІІІ. Мої враження від прочитаних поезій.