Характеристика образу Мини Мазайло за драмою М. Куліша “Мина Мазайло”
Микола Куліш у своїй п’єсі “Мина Мазайло” засудив і дотепно висміяв українців-перевертнів, що заради власної користі здатні відмовитися від свого роду.
Мина Мазайло – службовець у Харківській установі. За походженням він українець, чим дуже не задоволений. Адже вважає, що його колоритне прізвище Мазайло закриває йому всі шляхи до кращого життя. Він не бачить інших причин, чому не може дістати підвищення на роботі та визнання у світі високих чиновників. Герой всіма силами прагне увійти до місцевої еліти. Але вважає, що з прізвищем
Мина прагне добитися привілеїв від радянської влади. І тому приймає рішення змінити своє прізвище на яке-небудь російське. Бо українське прізвище здається йому другосортним, позбавленим милозвучності. Мина впевнений, що навколишні люди не достатньо поважають його тільки тому, що він – Мазайло, а не Алмазов чи Мазєнін.
Ідею зміни прізвища підтримують дружина та дочка. Але категорично не погоджується з цим син Мокій. Він ніби антипод свого батька. Якщо Мина захоплений ідеєю всього російського, то Мокій – українського. Через це вони постійно сперечаються.
Українець Мина Мазайло – ніби двійник французького пана Журдена. Дійсно, якщо пригадати п’єсу Мольєра “Міщанин-шляхтич”, то можна знайти чимало подібного між головними героями. Обидва мріяли позбавитися міщанства, стати кращими, ніж вони є. І методи обирали однаково кумедні та не дієві. Хоча Мина Мазайло все ж таки перевершив пана Журдена. Адже він зрадив найсвятіше – свій рід.
Мина Мазайло досягає своєї мети – його прізвище змінюють на Мазєнін. Цим вчинком він відрікся від свого українського роду. Та чи отримав він жаданої вигоди? Розв’язка твору свідчить, що ні. Адже Мину звільняють з роботи за опір українізації, яка в той час була дуже поширеною. Такого аж ніяк не очікував новий Мазайло-Мазєнін.