“Характеристика образів драми Ф. Шиллера “Вільгельм Телль”
Образи ворогів у драмі Ф. Шиллера “Вільгельм Телль” зв’язані переважно з насильницькими діями і утисками, які вони чинили до селян на захопленій швейцарській землі.
“По всіх кутках тут підступи i зрада,
До нас в доми вриваються зухвало
Насильства слуги…” –
Скаржиться на австрійців Вальтер Фюрс, один із селян.
Австрійські найманці жорстоко знущалися з швейцарських селян: грабували їхні домівки, забирали худобу, посягали на честь їхніх дружин, примушували хворих і старих працювати на будівництві фортець,
Образи ворогів у драмі в більшості своїй узагальнені, це переважно австрійські вояки і найманці, які прагнули до безмежного панування на захоплених територіях. Більш детально подається у творі образ австрійського намісника у двох швейцарських кантонах Германа Геслера. Він відверто ненавидить швейцарців і постійно знущається з селян, змушує навіть вклонятися власному капелюхові, надітому на жердину, встромлену у землю. А найбільшою зневагою Геслера до швейцарців стала вимога до Вільгельма Телля, щоб той вистрілив з лука у яблуко,
Більш деталізовано і широко відображені в п’єсі образи швейцарських патріотів, які боролися за визволення рідної землі. У творі вони представлені двома суспільними прошарками – аристократично-дворянським і міщансько-селянським.
До представників аристократично-дворянського прошарку швейцарських патріотів у творі належить барон Аттінгаузен, його племінник Руденц і багата молода дворянка Берта фон Брунек. Незважаючи на свою аристократичність, вони дотримувалися патріархальних звичаїв і шанобливо ставилися до звичайних селян. А ось самовдоволені і пихаті австрійці викликали у цих дворян обурення і праведний гнів. І барон, і його племінник з радістю зустрічають звістку про рішення жителів трьох швейцарських кантонів повстати проти австрійських загарбників. Вмираючи, барон Аттінгаузен заповідає своєму племінникові і співвітчизникам “триматись разом міцно й нерушимо, жити в одно”.
Племіннику Руденцу він каже так:
“Кріпи ж даровані з дитинства узи,
Всім серцем будь з вітчизною своєю
I вірність iй назавжди збережи”.
Племінник барона Аттінгаузена Руденц був закоханий у німкеню Берту фон Брунек, яка, незважаючи на своє австрійське походження, виявляє себе яскравим прикладом служіння своєму народові і справжньою патріоткою швейцарської землі:
“Та хіба в людей є щось миліше за вітчизну?
Чи є для серця щирого щось краще,
Ніж бути безневинних оборонцем
I захищати пригноблених права?
Душа за ваш народ скипає кров’ю,
З ним мучусь я, бо я його люблю
За скромну простоту и могутню силу,
Все більш прив’язуюсь до нього серцем
I з кожним днем все більше поважаю”.
Найяскравішими і найчисельнішими у п’єсі “Вільгельм Телль” постають образи простих швейцарців, представників міщанства і селянства, які своє законне право на незалежність і свободу виборюють зі зброєю в руках. З загального ряду більш усього виділяються образи ватажків та організаторів повстання – Вальтера Фюрста, Штауффахера і Унтервальдена Мельхталя. Але якщо Фюрст у творі виступає як уособлення народних уявлень про справедливість та демократію, патріархальних заповітів старини, то Штауффахер є прибічником сміливих і швидких рішень, спрямованих на рішучі дії. Щодо Мельхталя, то це найбільш рішучий і настроєний на боротьбу ватажок:
“Так, хто порадить Австрії піддатись,
Хай буде прав позбавлений i шани.
Притулку хай ніхто йому не дасть”.
Різні за суспільними і моральними переконаннями, відмінні за життєвим досвідом, усі позитивні персонажі п’єси Ф. Шиллера “Вільгельм Телль” зображені автором як справжні патріоти рідної землі, що готові віддати своє життя за незалежність і свободу своєї рідної країни.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)