Керубино – паж Альмавиви, закоханий у графиню, як і у всіх жінок на світі, cherubіno dі amore, як, поддразнивая його, виражається один з персонажів другого плану, хоча К. і справді херувим любові. Особливо обмовляючи, що ця роль должнабить віддана молодій виконавиці, Бомарше посилався на відсутність підходящих акторів у тодішніх трупах, але подібна необхідність викликана й безсумнівною присутністю жіночих рис у характері, звичках, навіть вигляді схожого з ангелом підлітка, якого обожнюють і Розина, і Сюзанна, – обставину, що спровокувала докори
авторові в неблагопристойності всього сюжету, пов’язаного з К. Захищаючись, Бомарше затверджував, що почуття, випробовуване Розиной до “чарівної дитини”, є цілком безневинним і лише образою на чоловіка створює для неї небезпека переступити рису. Але в дійсності це більше, ніж ніжність до хрещеника, і саме тонкість психологічної нюансировки при зображенні ситуації, ризикованої по канонах, що офіційно визнавався в епоху Бомарше, становить одне з достоїнств п’єси. Приводящие серце К. у трепет слова “любов” і “пристрасть”, шаленство, що охоплює його при одному виді жінки, по суті, вичерпують
характер, що виправдує й прізвисько “маленький розпусник”, якої його вдостоїв граф, і пророкування Сюзанни про “найбільший плутишке на світі”, що по закінченні двох-трьох років стане кружляти дамам голови, уже не задовольняючись настільки безневинними трофеями, як стрічка графині, і не страшачись гніву чоловіків, навіть якщо вони, на відміну від Альмавиви, здійснять погрозу за витівки відправити його офіцером вгарнизон.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)