Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Вулиця, на якій я живу

Вулиця, на якій я живу

Правда це чи ні, але говорять, що на характер людини впливає вулиця, на якій він виріс. Ті порядки, закони або просто звичаї, які існують або навіть у які брав участь на вулиці, назавжди залишаються у твоєму серці й ще десь глибоко в підсвідомості. Це дуже легко й дуже складно пояснювати. Спробую пояснити те, що легше. Є вулиці авторитетні, є давні або нові, є центральні або периферійні. Мені здається, багато залежить навіть від того, чи ходить по вашій вулиці трамвай, тролейбус або маршрутка. Це все впливає на нас, але яким образом – це навряд чи

вийде пояснювати. А чи треба? Нехай усе залишиться такий собі романтичною таємницею в наших душах. Я народився й виріс на вулиці Бойової. Напевно, навіть таксисти не знають, де вона розташована. Це Дзержинський район, Алексеевка. Я живу в частці секторі. Вся наша вулиця – це суцільні маленькі одноповерхові (рідко двоповерхові) будиночки й місцями хатинки.

Взагалі, вся Алексеевка така. Але ближче до вулиці. Назва її, Бойова, трактується легко. У часи другої світової війни тут проходили численні бойові дії. Поруч перебувало, як говорять старі бабусі, навіть німецький цвинтар. Відразу після війни район почав

заселятися й назви придумувалися дуже прості: Армійська, Штурмова, Піхотна, Артилерійська, Бойова. Моя вулиця дуже гарна. Це я говорю не тільки тому, що вона моя, а й тому, що це насправді так. У нас кожна вулиця має свою особливість: на одній цвітуть каштани, на іншій – яблуні. А на нашої – абрикоси.

Якби вулиці називали пізніше, те назви Абрикосова їй би не уникнути. Протягом всієї вулиці ростуть абрикоси. Чи ледве не біля кожного двору. І коли на початку літа дерева цвітуть білими пелюстками, всі навколо здається білим, начебто це рай. Також наша вулиця має сквер – і там цих дерев безліч: абрикоси, вишні, каштани, зливи, клени, тополі. Але не в цьому головна його особливість. І навіть не в тім, що там часто збираються жителі вулиці. Для мене він частка тої території, де пройшло моє дитинство. Саме там я ходив ще малечею з родителями, туди я просився погуляти, там бігала більшість дітей нашої вулиці. Це були часи, коли я був самою щасливою людиною всесвіту. Я не мав проблем, складних обов’язків, ми все – діти – робили те, чого бажало серце. Ми були такими безтурботними. У цьому сквері ми проводили цілий день, а якби вночі не хотілося спати, то й уночі. Жмурки, футбол, ще якісь ігри, назви яких уже не пам’ятаю, – це все залучало нас, роблячи щасливими.

Трохи згодом став зауважувати дорослих. Вони теж збиралися на вулиці! Не тільки ми, діти. У них теж були свої традиції. Наприклад, щороку вони виходять у сквер і на свято варять кулеш. В обов’язку кожного входить забрати свою частину території від опалого листя. А ми забирали колись своє футбольне поле. Цікаву історію розповідають про це поле. На галявині росли в різних кінцях два дерева. І коли народився мій сусід, його дідусь посадив ще два дерева таким чином, щоб утворилися футбольні ворота. Коли ми підросли, то там завжди проводилися всі футбольні матчі. Так за що я люблю свою вулицю? По ній не їздять тролейбуси й трамваї, дуже рідко з’являються машини, навесні вона цвіте пелюстками дерев, тут живуть мої сусіди й знайомі, я тут народився. Але це все не головне.

Найважливіше – тут пройшло моє дитинство. Тут я робив свої перші кроки, уперше плакав, посміхався, радувався, почував себе щасливим. На кожній ділянці цієї вулиці залишилися мої сліди, це Історія мого життя, за якого стежила моя вулиця. Вулиця не в значенні “безпритульність”, а в значенні “тітка з добрими очами”. Вона присвятила мені своє життя, моєму вихованню, адже завдяки їй, я є таким, яким є


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Розповідь про вулицю, на якій я живу (5-7 речень) Моя вулиця 1. Я живу на тихій вузькій вуличці, яка називається провулок Зелений. Вона тягнеться вбік від шумного проспекту, тому з мого двора видно дахи багатоповерхових будинків. Навесні та влітку моя вулиця потопає в квітах та зелені дерев. По ній рідко їздять автомобілі, тому можна грати прямо посеред дороги. Ще...
  2. Моя вулиця – найкраща! Існує безліч думок про те, що людина в житті формується залежно від середовища, в якому вона виросла. Ті традиції і порядки, які ми спостерігаємо і в яких беремо участь від самого народження ми підсвідомо проносимо крізь усе життя. Важливе значення для людини має вулиця, на якій вона живе. Важливо і...
  3. Моя улюблена вулиця У сучасному місті вулиці – це магістралі, котрими пересувається транспорт, люди, це ніби артерії, котрими рухається кров у людському організмі. Місто – це теж наче організм, і кожна вулиця в ньому відповідає за щось. У моєму рідному місті улюбленими для мене є кілька вулиць. Звичайно, що розпочну я з вулиці,...
  4. Вулиця Харківських Дивізій Вулиця Харківських Дивізій Харків – один з найбільших індустріальних, наукових та культурних центрів України. Його площі, проспекти, парки, вулиці мають свою історію, привабливі архітектурними спорудами, вражають величністю, красою і неповторністю. Знати героїчне минуле свого рідного краю, рідної вулиці, на мою думку, повинен кожен з дитинства. Оскільки любов до Вітчизни починається...
  5. Моя вулиця (твір-опис місцевості) План I. Моя вулиця – найдорожче місце. II. Загальний вигляд вулиці: 1. Історія забудови. 2. Житлові будинки. 3. Державні установи та громадські заклади. 4. Моя школа. III. Я люблю свою вулицю. У кожної людини є найпам’ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене – це моя рідна домівка, мій дім, моя...
  6. “Вулиця мого дитинства” Для кожної людини дуже важливо те місце, де вона проводить своє дитинство. Дитинство – це пора, коли все в світі сприймається зовсім не так, як у дорослому житті. Діти навчаються життю по-новому, все, що відбувається в світі навколо них, – це щось цікаве, неймовірне. Саме з цієї причини для дитини...
  7. Наша вулиця У кожної людини є найпам’ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене – це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих...
  8. Моя рідна вулиця взимку Вечір напередодні Різдва видався дійсно святковим. Небо було якесь різнокольорове: на сході блакитне, на заході рожеве, на півдні воно мало сірий колір, а на півночі – фіолетовий. У височіні ледь намітився місяць. Чим нижче сідало сонце, тим синішим ставав сніг. На землю поступово опустилися сутінки, вулиця освітлилася ліхтарями. Вже коли...
  9. Моя рідна вулиця взимку – ІV варіант І V Варіант Вечір напередодні Різдва видався дійсно святковим. Небо було якесь різнокольорове: на сході блакитне, на заході рожеве, на півдні воно мало сірий колір, а на півночі – фіолетовий. У височіні ледь намітився місяць. Чим нижче сідало сонце, тим синішим ставав сніг. На землю поступово опустилися сутінки, вулиця освітлилася...
  10. Вулиця, якою ходиш щодня Великий німецький поет і мислитель Гете поставив одного разу собі таке питання: “Що складніше за все побачити?” Виявляється, що складніше за все побачити не минуле, покрите багатовіковим пилом, і не майбутнє, що окутане туманом невідомості. Ні, не це. На своє питання мудрий Гете відповів: “Те, що лежить перед самими твоїми...
  11. Моя вулиця, мій мікрорайон (твір-опис місцевості на основі власних спостережень) Я живу на проспекті, який має назву “Московський”. Ця вулиця з’явилася майже одночасно з Харківською фортецею. Це найбільша і найдовша вулиця у Харкові. її довжина понад двадцять два кілометри. Харків’яни звуть Московський проспект “Алеєю гігантів”, тому що саме тут розташовані найпотужніші заводи міста. Це і тракторний, і велосипедний, і верстатобудівний,...
  12. “Місто, в якому я живу. Харків” Мій рідний Харків – цікаве і славне місто з видатною історією, місто, де народилися мої батьки, народився я, і, сподіваюся, народяться мої діти. Та рідним це місто є не тільки для тих, хто в ньому народився, а й для тих, хто хоч раз в ньому побував. Адже усіх своїх гостей...
  13. Моя вулиця (твір-опис) На проспекті Героїв Сталінграда моя родина живе з 1967 року. Раніше він називався вулицею Байрона. Може, комусь хочеться жити на широкій гучній магістралі з потоком машин у десять рядів. А комусь до душі затишні котеджі на тихих тінистих вуличках старого центра. Одному подавай “висотку”, а інший мріє про грядку з...
  14. Роман Ямпольский “Московська вулиця” Є щось знаменне в тім, що чи не сама стругаючи режимна магістраль нині одна із самих кокетливих і ошатних вулиць столиці. Я про старий Арбат. Там, де колись проходила вулиця, що була насичена підозрілістю й сигнальними пристроями, траса, де по осьовій лінії присмерком міг промчатися з ескортом машин сам Сталін,...
  15. Дім, у якому я живу Дім, у якому мешкає моя сім’я, багатоповерховий. Кілька сотень людей живуть у ньому. Увечері, коли на вулиці зимно і мерехтять жовтаві очиці ліхтарів, я сідаю біля вікна і починаю мріяти. Я уявляю собі, що наша багатоповерхівка вже не будинок, а величезний корабель, який пливе крізь море білої зими, мов той...
  16. Кичинський Анатолій Із книжки “Вулиця закоханих дерев” Із книжки “Вулиця закоханих дерев” (К.: Молодь, 1976). ЩАСТЯ Я знаю щастя – трудне, чоловіче. Заради нього, певно, ми й жили. Щоб людям чесно глянути у вічі, А руки синові були як дві бджоли. І щоб мій степ Не зміг без лемеша, Як я не зміг без тебе, Україно… Щоб...
  17. Твір опис: Моє місто, де я живу У день Святий Трійці, 27 травня 1703 року, заклав Петро на острові, що шведи називали Веселим, а фіни – Заячим, міцність. Цей день уважається вдень народження Санкт-Петербурга. Нова міцність не відразу придбала назву. Роздумувати над цим були ніколи – шведи могли напасти. Государ порадився з військовим інженером Жозефом Ламбертеном і...
  18. Власні міркування: на якій мові спілкується сучасна молодь на Україні? Багато хто, не замислюючись, відповість, що на російському. Чому? Хіба причина в незнанні української мови? Навіть ті, хто не спілкується рідною мовою, досить пристойно володіють їм, тому що мають можливість вивчити його в школі. Справа зовсім не у виборі мови, а в тім, що такі слова, як “українська свідомість”, “патріотизм”...
  19. “У якій сім’ї із роману “Анна Кареніна” я би хотів жити?” Роман Льва Толстого “Анна Кареніна” цікавий не тільки тому, що в ньому показані характери та образи різних людей, а й завдяки тому, що в ньому розповідається про різні, але в той же час дуже цікаві сім’ї: сім’я Облонських, сім’я Левіних, сім’я Кареніних. Кожна з цих сімей по-своєму цікава, у кожній...
  20. Скорочено Фотографія, на якій мене немає Астафьева В. П “Глухий зимою, у часи тиху, сонні нашу школу розбурхало нечувано важливу подію”. З міста на підведенні приїхав фотограф! Він приїхав фотографувати учнів! Де помістити його на нічліг? У сім’ї вчителя – маленька дитина, що хвора й увесь час кричить. У другій половині будинку, де живе вчитель, розміщалася контора. Там увесь...
Вулиця, на якій я живу
«
»