“Втілення в образі Марусі Чурай моральної краси й таланту українського народу”
Літературознавець Володимир Базилевський, характеризуючи творчість видатної української поетеси Ліни Костенко, зазначав: “Це більше, ніж поезія – тут наша історія і філософія, наш спосіб думання, героїка, наші марноти і глупоти. Тут минуле й сучасне, просвічене рентгеном мислі”. Усе сказане повною мірою стосується роману у віршах “Маруся Чурай”, що здобув воістину всенародне визнання, став надбанням української поезії.
Постать головної героїні роману Марусі Чурай здавна привертала увагу митців. Вона увійшла у свідомість
Особисте й народне ніби переплітаються в романі. Сюжетна лінія кохання й зради вливається в річище історичної фабули – всенародної війни під проводом Богдана Хмельницького.
Полтава в ті часи була важливим полковим містом. Хоробрий полтавський полк боронив не тільки своє місто, а й усю Україну. На Січ був змушений втекти батько Марусі Гордій Чурай. Маруся мала таку ж вдачу. Як і батько, була запальною, правдивою, не терпіла кривди, брехні, зради. Її пісні користувалися в народі великою любов’ю й пошаною. І для козаків Маруся – не просто дівчина, а символ України, її пісня, її поетичне єство:
“Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це голос наш. Це – пісня. Це – душа!
Коли в похід виходила батава, –
Її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні”.