Втілення в образі Фауста вищих духовних поривань людини і їх протиставлення скепсису та цинізму, уособлених в образі Мефістофеля
Є ряд творів, без яких уявити розвиток літератури просто неможливо. Ці безсмертні шедеври визначають людський прогрес, який полягає, насамперед, у духовному розвитку. Саме таким твором і являється трагедія Гете “Фауст”, яка є підсумком шукань самого автора. Це дуже складний філософський твір, який порушує проблеми людського буття, місце і призначення людини в світі.
У центрі твору постає сам герой – Фауст, бо саме цей образ втілив у собі вищі поривання людської душі. Він не є ідеальною особистістю, але автор і не намагався зробити
На противагу Фаусту змальовується Мефістофель. Основною місією Мефістофеля в світі був показ людської ницості. Але він не змушував людей торгувати
Образи Фауста і Мефістофеля стали “вічними”. Вони ніби протиставляються один одному. Це пояснюється тим, що Фауст – приклад нестримної жаги людського духу до нових знань, пошуку свого місця у житті, а Мефістофель – приклад скептичного заперечення. Боротьба зла і добра – це основна рушійна сила буття. “Вічність” героїв твору є ознакою того, що проблема пошуку сенсу людського життя, роздвоєння людської натури, неприйняття і виправдання зла, зміст і справжня ціна щастя – ось дійсно актуальні питання людства.
Фауст – символічний образ суспільства, один із мільйонів вічних шукачів, яким потрібно пройти безліч випробувань, а Мефістофель – приклад цинізму, який заважає людству стати на шлях пізнання своєї сутності.