Володька Лобода – типовий представник своєї епохи (за романом Олеся Гончара “Собор”)
І. Тематика “багатостраждального” роману. (Олесь Гончар присвятив цей роман збереженню духовної спадщини і культури, історичних святинь і української мови. Автор мріє про духовність особистості й суспільства, виступає проти обмеженості чиновників.)
ІІ. Складне і загадкове явище в літературі. (Складним і загадковим називають літературознавці образ Володьки Лободи. У праці “Собор у риштованні” Євген Сверстюк писав: “Лобода – принципово новий характер у нашій літературі: письменник відкрив людину-функцію на грані робота,
1. “Лобода – це виплід тоталітарно-бюрократичної системи…” (Володька Лобода с збірним образом багатьох компартійних керівників. Все робить він з егоїстичними намірами, бо хоче мати прихильність вищих начальників, отримати якомога більше влади, за будь-що зробити кар’єру. Заради неї він здатний висушити озеро, на березі якого розташовано будинок металургів, зруйнувати собор, яким милувалися віками.)
2. Ставлення до батька. (Володька спочатку забирає батька із Зачіплянки і перевозить до міста. А потім розлучившись з дружиною,
3. Володька і собор. (Для Володьки собор – пусте місце, тож і тримається безсторонньо. З лакейською відданістю заглядає в очі начальства, щоб вгадати їх ставлення до собору. Взявши собор у риштовання, уявив себе генієм, хизувався уявними заслугами. Володька – бездушний кар’єрист, не випадково саме з його вини зникає охоронна табличка із собору. Щоб досягти своєї мети, Лобода ладен був вчинити і не такий злочин.)
ІІІ. Актуальність образу. (Саме через таких, як Володька Лобода, панують в Україні бездуховність і браконьєрство, руйнування пам’яток культури і відмирання народних звичаїв та традицій. Це через таких, як Володька Лобода, ми чужі в своїй країні, бо не знаємо ані історії України, ані народного фольклору, ані співучої української мови. Та вік лободів, я впевнена, недовгий.)