“Внутрішня драма головного героя роману Стендаля “Червоне і чорне”
Головний герой роману Стендаля “Червоне і чорне” прагне за будь-яку ціну зробити кар’єру в тогочасному жорстокому, байдужому та навіть ворожому суспільстві. Нажаль, для досягнення мети усього свого життя у Жульєна Сореля немає ніяких можливостей і засобів, крім лицемірства. Цим мистецтвом він вимушений опановувати для того, щоб хоч якось пристосуватися до ненависного йому середовища. Жульєн, який постійно відчував себе в оточенні ворогів, змушений був пильно контролювати кожен свій крок, постійно діяти і говорити всупереч своїй
Те, що діється з Жульєном Сорелем, має всі ознаки так званої трагічної провини, за яку він в кінці кінців розплачується своїм життям. Після фатального пострілу, зробленого героєм у мадам Реналь, Жульєн зовсім по-іншому починає бачити оточуючий
Головною визначальною рисою Сореля, яка виділяє його як особистість із сірого оточення є те, що у боротьбу з вадами суспільства він вступає не заради збагачення і кар’єри. За аналогією з романами Оноре де Бальзака, героя твору Стендаля більшість оточуючих визначає як кар’єриста. Але стимули вчинків Сореля зовсім інші, ніж у героїв Бальзака. Не випадково письменник називає вчинки Жульєна божевільними і пишається тим, що при всій своїй незвичайності вони такими не здаються. Слід зауважити, що Стендаль, на мою думку, називає головного герою роману божевільним лише тому, що бажає підкреслити таке ставлення до нього суспільства, а точніше – розважливих обивателів. А ось в очах самого письменника така поведінка Сореля підтверджувала, що він був позитивною людиною з романтичними поглядами на світ.
Завдяки багатогранності характеру і життя Жульєна Сореля доля головного героя роману Стендаля “Червоне і чорне” перегукується з долями героїв деяких інших творів письменника, серед яких Ламьель, Ферранте Палла і Фабріціо дель Донго. Особливо виразно ця спорідненість спостерігається наприкінці короткого життя Сореля. Те, що відбувається з ним уже у в’язниці, коли Жульєн очікує вирок за злочин, який вчинив у стані афекту, можна розуміти як повернення героя до самого себе, до своїх цінностей, до своєї людської особистості і сутності. Саме там герой роману звільнився від своїх ілюзій, радикально переглянув свої життєві цінності і усвідомив безглуздість усього того, до чого він так прагнув. Нажаль, це відбулося занадто пізно. До колишніх прагнень Сорель вже не може повернутися, а інших варіантів подальшого життя у нього немає. Усе це і є головною життєвою трагедією Жульєна Сореля. Мабуть, саме тому, виступаючи перед судом присяжних, своєю промовою Сорель практично сам виносить собі смертний вирок.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)