Внутрішня боротьба головного героя і його прозріння – Відкрита книга РОМАН “ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ”
Фредерік Стендаль 1783 – 1842
Відкрита книга
РОМАН “ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ”
Внутрішня боротьба головного героя і його прозріння
Молодий і честолюбний Жульєн Сорель прагне зробити кар’єру в жорстокому, ворожому суспільстві. Для досягнення цієї мети в нього немає жодних засобів і можливостей, крім лицемірства, “мистецтво” якого він змушений опановувати, аби пристосуватися до ненависного середовища. Постійно відчуваючи себе в оточенні ворогів, Жульєн пильно контролює кожний свій крок, весь час діє і говорить усупереч своїм
Дотримуватися обраної “тактики” героєві не лише важко, а й огидно, і це вносить у його долю внутрішній драматизм, який дедалі поглиблюється, наприкінці твору набираючи трагічного звучання. Те, що відбулося з Сорелем, набуває характеру “трагічної провини”, за яку він розплачується життям. Після фатального пострілу в мадам де Реналь герой починає по – іншому дивитися на світ. Відбувається кардинальна переоцінка цінностей, і Жульєн ніби прозріває:
Визначальною рисою Жульєна Сореля, яка вирізняє його з-поміж оточення, є те, що в боротьбу із суспільством він вступає не заради кар’єри і збагачення. За аналогією з персонажами бальзаківських романів цього героя нерідко визначають як кар’єриста, однак стимули його поведінки виразно інші, ніж у бальзаківських героїв. Стендаль не випадково назвав мотиви й вчинки Жульєна “безумством” і пишався тим, що, за всієї їхньої незвичайності, вони такими не здаються. Тут варто зауважити, що, називаючи Сореля “безумцем”, письменник начебто “відтворював” точку зору розважливих обивателів, тимчасом як у його власних очах це була позитивна риса героя, споріднена з романтичним піднесенням.
Багатьма гранями свого характеру й своєї долі Жульєн Сорель вписується в ряд романтичних образів Стендаля, таких як Фабріціо дель Донго, Ферранте Палла, Лам’єль та інші. Ця спорідненість особливо виразно виявляється у фіналі короткого життя Жульєна. Те, що відбувається з героєм у в’язниці, коли він очікує вироку за скоєний в стані афекту злочин, можна кваліфікувати як повернення до самого себе, своєї людської сутності. Як уже зазначалося, Жульєн не лише звільняється від ілюзій, а й радикально переоцінює свої життєві цінності, усвідомлює непотрібність усього, до чого він так одержимо поривався. До колишніх намірів герой уже не може повернутися, але й іншого варіанта життя для нього не існує. Своєю промовою перед судом присяжних Сорель фактично виносить собі смертний вирок.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)