Внесценические персонажі в комедії “Горі від розуму”

“Горі від розуму” – реалістичний добуток, де автор дає узагальнену картину життя дворянської Москви 20-х років XIX століття. Велика кількість діючих осіб, що представляють московське дворянське суспільство, доповнюється внесценическими персонажами, тобто такими персонажами, які не з’являються на сцені, але про які ми довідаємося по оповіданнях головних героїв. Для того щоб розширити рамки добутку, підсилити узагальнення й типізацію, і вводяться внесценические персонажі. Це новаторський прийом Грибоєдова-Драматурга

Персонажі,

які допомагають обрисувати ідеали, принципи й цінності “століття минулого”, – це Максим Петрович, про яке із благоговінням згадує Фамусов (“Тоді не те, що нині: при государині служив Катерині”).

Фома Хомич, Кузьма Петрович, Тетяна Юріївна, “Нестір негідників знатних”, княгиня Марья Олексіївна й інші – всі вони займають досить високий соціальний стан: чиновники, вельможі, сановники – “тузи”.

Інші герої, близькі за духом і світовідчуванням Чацкому, що як би повторюють його мир, думки, поводження, – це князь Федір, і хімік, і ботанік, і двоюрідний брат Скалозуба

Роль внесценических

персонажів – створити в обмежених рамках п’єси широку картину всього життя тодішньої Росії. Ці герої не тільки розширюють рамки добутку, але й допомагають краще зрозуміти й оцінити діючих осіб

На відміну від внесценических, другорядні персонажі з’являються на сцені, але не грають провідної ролі в розвитку конфлікту. Як і інші діючі особи, другорядні персонажі яскраво характеризують фамусовское суспільство. Серед них найбільше виділяються Загорецкий і Репетилов, необхідні супутники цього суспільства. Саме фігура Загорецкого доводить, що дворянське суспільство глибоко аморально. Хлестова так характеризує Загорецкого: “брехунець він, картяр, злодій”, але майстер прислужити, тому для нього скрізь відкриті двері. Від Горича ми довідаємося, що він ще й донощик (“горазд переносити”), Горич остерігає Чацкого висловлюватися при Загорецком відверто.

Репетилов є як би пародією на Чацкого, у його образі засуджуються люди, що спотворюють і опошляють високі ідеї. Репетилов буде існувати вічно, тип наслідувача завжди виникав у переломні епохи. Такі як Репетилов намагаються називатися передовими й прогресивними, але насправді ж за цим ховається порожнеча: “Шумимо, братик, шумимо!”

Але найцікавіша роль Лізи в комедії “Горі від розуму”. Уже із самого початку п’єси ми бачимо, що Ліза – неабияка людина, вона має живий розум, хитрістю, проникливістю, які допомагають їй добре розібратися в людях. Вона дає влучні характеристики іншим персонажам: Скалозубові (“красномовний, а боляче не хитрий”), Чацкому (“хто так чутливий, і весел, і гострий”). Стикаючись із Лізою, кожний герой з’являється перед нами у своїй щирій особі. Фамусов, що “чернечим відомий поведеньем”, втихую волочиться за служницею, Мовчазний, що любить панянку “за посадою”, теж не ладь приударить за Лізою. Мені здається, що образ Лізи є як би двигуном всієї п’єси, якби його не було, то розв’язка була б зовсім інший. Отже, Ліза відіграє важливу роль у розвитку сюжету комедії. Всі другорядні й внесценические персонажі зробили п’єсу більше цікавої й насиченої. Завдяки їм, по зауваженню Гончарова, у групі з невеликого числа осіб відбилася вся колишня Москва, її дух і вдачі

Особлива роль приділяється в комедії внесценическим і епізодичним персонажам, настільки широко представленим у комедії. З їхньою допомогою розширюються просторові й тимчасові границі комедії

Грибоєдов створив яскраві портрети, без яких важко представити завсідників Англійського клубу або аристократичного салону. Сам автор в одному з листів до друга й літератора Катенину писав: “Портрети й тільки портрети входять до складу комедії й трагедії”.

У черзі образів старого барства особливе місце займає портрет єкатерининського вельможі Максима Петровича. Глава будинку – чиновник Фамусов – представляє цього “вельможу у випадку” як свій ідеал для наслідування й адресує його молодому поколінню в особі Чацкого. Для Фамусова важливо те, що його дядько одержував ордена, “на золоті едал, сто чоловік до послуг, езжал-те вічно цугом”, але саме головне те, що “століття при дворі”. Таким чином, людина у фамусовском суспільстві цінувалася по тому, який чин він займав і на “чому едал”. Тому це суспільство й бореться за те, щоб усе залишалося без змін. Основним же життєвим принципом було проходження традиціям, непохитність авторитетів, соціальна перевага

Дворянин у Росії був захищений самим фактом свого походження, а якщо він додержувався традицій і підвалинам свого класу, суспільства, поклонявся його ідеалам, те перед ним відкривалися непогані перспективи кар’єрного росту й матеріального благополуччя. Головне – не бути невдахою, начебто Репети-Лову, або догідником без розуму, як Загорецкий, якого Чацкий охарактеризував так: ” Молчалин! У ньому Загорецкий не вмре!” Загорецкий скрізь буває, багато знає про члени суспільства, “майстер прислужити”: дістає квитки на спектакль Софії, двох арапчонков – для Хлестовой і її сестри Параски. Молчалин також прагне всім догоджати, випливаючи при цьому завітам свого батька “догоджати всім людям без изъятья”:

Хто іншої все мирно так улагодить! Там моську вчасно погладить, Там впору картку втре

Маленький чиновник прагне зробити кар’єру, зайняти певне місце в суспільстві, стати таким, як Фамусов.

Серед представників цього суспільства є й такі, хто вже має чини, наприклад Фома Хомич. “При трьох міністрах був начальник отделенья”, – представляє його Молчалин, на що Чацкий їдко зауважує: “Пустейший людина із самих безглуздих”. Перед нами портрет людини, що преуспели в житті, на відміну від Репетилова, що “у чини б ліз, так невдачі зустрів”. Він хотів женитися на дочці барона фон Клоца, що “у міністри мітив”, одержати просування по службі й гарне придане, але нічого не вийшло. Репетилов – невдачлива людина, і суспільство не сприймає його серйозно.

З більшою повагою й повагою фамусовское суспільство ставиться до французика з Бордоіль, що збирався “у Росію, до варварів”, а приїхав начебто “у свою провінцію”, “ні звуку російського, ні російської особи не зустрів”. Чацкий обурюється проти сліпого преклоніння перед всім іноземним. Англійський клуб, зображений Грибоєдовим, теж можна назвати “сліпим наслідуванням”. Пародією на таємні збори можна вважати й “секретнейший сполучник”, що збирається по четвергах, члени якого самі про себе говорять: “Шумимо, брат, шумимо”. Створити видимість діяльності типово для цього суспільства, як це типово й для Росії в цілому, що пізніше покаже Гоголь у своїй безсмертній комедії “Ревізор”.

Але ще одне явище, характерне для московського барства, – всевластье жінок. Взяти, наприклад, Платона Михайловича Горича, ” чоловіка-хлопчика, чоловіка-слугу”, цілком і повністю перебуває під каблуком у своєї дружини. Його не зовсім улаштовує те, що Наталя Дмитрівна дає йому наставляння, як мати нерозумній дитині: “Ти розгорнув весь і розстебнув жилет!.. Застебни скоріше!”, але, проте, він їй і слова не говорить поперек.

Таке ж положення справ панує й в іншій сім’ї: князь Тугоуховский робить усе, що і як говорить його дружина: іде на уклін, запрошує в будинок гостей. По тому, як ці представниці слабкої підлоги керують своїми чоловіками, ми може судити про їх як про владних жінок, які не поступляться свою владу нікому й будуть захищати існуючі порядки до останнього


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Внесценические персонажі в комедії “Горі від розуму”

Categories: Нові твори

Links