Влизько Олекса Федорович Баляда про остаточно короткозоре Ельдорадо

В нудний океан пішов корабель
З людьми, що втекли від своїх земель.
Бо власна земля – холодна й німа,
Бо власна земля, як завжди,- тюрма,
А краща усюди, де нас нема.
Конкістадори пливли, було!
Від ромів і райн в голові гуло.
Тепер над трубами жодних райн.
Простий пароплав, без ніяких тайн,
Компанії “Зюйд Амерікен Ляйн”.
Пароплав припадає на два борти,
Між двома бортами – люків роти.
В трюмі – бізнеси. В камбузі – антал
Віскі, на прізвище “Пан Скандал”.
Це й пуп романтизму! Відал

– міндал?!
Романтика моря? Конрад? Стівенсон?
Капітан таємничий, як масон?
Нічого подібного. Через борт
Схиляється кілька зелених морд,
Щоб дерти з апломбами шлунки: – Чччорт.-
В салоні для шиберів, нагорі,
Танцює Манон з кавалером де Грі.
А палубу третю, від бруду руду,
Провітрює сон про світ какаду,
Про кактуси й Мехіку на меду…
І тут попадає в поганий стан
З принцесою Мрії Едмонд Ростан.
Сягнувши поглядом моря пастель,
Всесвітніх поетів найкраща модель,
Вишукує бліх Жофруа Рюдель.
Поет Мелісанд! Ти мені не брат?
Я шукаю чи ні твоїх Ельдорад?
Навряд

чи шукаю, бо не один
З таких попадає на сірий тин –
В міцний і жорстокий карантин.
В дурний океан іде корабель
З тобою, що втік від своїх земель.
Чи власна земля – холодна й німа?
Чи власна земля – назавжди тюрма?
А краще – чи всюди, де нас нема?.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Влизько Олекса Федорович Баляда про остаточно короткозоре Ельдорадо

Categories: Твори з української літератури

Links