Власні міркування про улюблену професію
Я переконаний, що кожна людина приходить у світ, аби виконати свою місію, залишити по собі добрий слід. Кожен повинен щось зробити, аби, підсумовуючи прожите і пережите, можна було б сказати своєму найвищому судді – совісті: життя минуло недаремно. Бо хіба не заслуговує на повагу і добру пам’ять повсякденна чосна праця? І що б не робила людина, вона повинна вкладати у свою справу частинку власної душі, зернину творчості. Я свідомий того, що обрана професія – не тільки задоволення, не тільки матеріальні статки чи престиж, цо, насамперед,
На жаль, сьогодні я помічаю зовсім інші процеси у нашій державі. Мені боляче спостерігати за своїми високоосвіченими розумними батьками, які, отримуючи мізерну платню, змушені шукати інші способи заробити гроші, аби прогодувати сім’ю. Чому нашій державі стали непотрібними висококваліфіковані спеціалісти, а люди, шукаючи кращої долі, масово виїжджають за кордон? І коли я поділився з батьками своєю мрією стати вчителем, вони тільки гірко посміхнулися
Не велике я поле зорав, Та за плугом ніколи не спав. Що робив, те робив я до краю І всю силу, що мав я і маю, На роботу невпинную клав.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)