Влада золота та її філософія у повісті Оноре де Бальзака “Гобсек”
ЗАНЯТТЯ 9
Тема:
Влада золота та її філософія у повісті Оноре де Бальзака “Гобсек”
ПЛАН
4. “Людська комедія” О. де Бальзака і місце в ній повісті “Гобсек”.
4. “Гобсек” – діагностика хвороби суспільства, стосунки в якому базуються на грошах. Особливості композиції твору.
4. Гобсек – скнара, Гобсек – філософ. Причини деградації особистості Гобсека.
4. Образи протилежного плану, їх зв’язок з головним героєм.
4. Гобсек, Чічіков, Пузир… спільність героїв, їхнє життєве кредо.
Завдання для
4. Дайте тлумачення поняттям:
– лихвар;
– деградація;
– вексель.
1. Складіть ЛС “Етапи деградації особистості Гобсека”.
2. Складіть цитатну таблицю для характеристики головного героя.
3. Подумайте, яка кольорова гама повісті? Як вона відображає авторське відношення до головного героя твору?
Література
3. Алексєєнко Л. “Гобсек” Оноре де Бальзака. Історія створення, проблематика, композиція та система образів // Зарубіжна література. – 2005. – № 34. – С. 14-15.
3. Боєва Н. Таємниця графині де Ресто. Тріумф і трагедія жінки у повісті Оноре
3. Пулина Г. А. “Человек, сделавший себя сам”. Материалы к изучению творческого пути Бальзака и его повести “Гобсек” // Зарубіжна література в середніх навчальних закладах України. – № 8. – 2004. – С. 60 – 64.
3. Чечетіна Л. А. “Принижуватися заради грошей не варто”. Романтичні і реалістичні тенденції в повісті Бальзака “Гобсек” // Зарубіжна література в середніх навчальних закладах України. – 2004. – № 9. – С. 26 – 30.
3. Фокіна В. А. Хозяин или мученик? Урок-дискуссия по повести Бальзака “Гобсек”// Зарубіжна література в середніх навчальних закладах України. – 2004. – №6. – С. 32-33.
3. Калъченко Н. О. Тести на знання змісту повісті Бальзака “Гобсек”. // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1999. – № 8. – С. 40.
3. Онищенко Н. Золото – влада чи руїни людськості? (10 кл. Порівняльна характеристика: Гобсек “Бальзака”, “Скупий і лицар” Пушкіна, “Мертві душі” Гоголя) // Зарубіжна література. – 1998. -№ 13. – С. 4
3. Пасічник Л. Три варіанти “Гобсека” // Зарубіжна література. – 1998. – № 13. – С. 4.
3. Пастух Т. В. Використання проектної технології під час вивчення повісті О. де Бальзака “Гобсек”. Матеріали до уроків // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2006. – № 9. – С. 53-56.
Інструктивно-методичні матеріали
Повість “Гобсек”, яка стала одним із шедеврів французької літератури і ключем до розуміння своєрідності бальзаківської епопеї в цілому, Бальзак уперше видав у 1830 р. під назвою “Небезпеки безпутства” із таким фіналом: Ернест де Ресто у кінці твору отримував спадщину із рук Гобсека. Пізніше змінився не лише її заголовок, а й сюжет. Повість входила у “Сцени паризького життя”, називалася “Батечко Гобсек” і закінчувалась описом славнозвісної комірчини Гобсека. Зрештою, у 1842 р., автор ввів свій твір до “Сцен приватного життя”, назвав його просто “Гобсек” і додав історію головного героя, зокрема, розповідав, як той наживав своє багатство. Ця повість так ретельно доопрацьовувалась Бальзаком, як жоден інший твір.
За формою повість – оповіданням у оповіданні. Це був досить типовий жанр у літературі XIX ст. Бальзак у своїх творах подав начебто подвійне зображення людини: під кутом зору як суспільства, так і самого героя. У цій повісті письменник ускладнив сприйняття образу читачем. Ми сприймаємо Гобсека, образно кажучи, у трьох іпостасях: а) Гобсек – очима його жертв: б) Гобсек – очима Дервіля: в) Гобсек – як він сприймав себе сам. І щоб не опинитися у положенні трьох сліпих, треба враховувати всі ці три аспекти.
Отже, яким бачать Гобсека його клієнти? Для них він – людина без серця, яка використовувала будь-які засоби для збагачення. Тут питань не було: Гобсек – він і був гобсек, живоїд. Пообіцявши пані де Ресто прийти за грошима наступного дня, через кілька хвилин він шантажував її у присутності чоловіка і отримав діамант, цінність якого значно перевищувала суму боргу. Відсутні у Гобсека і родинні почуття, адже він ніяк не відреагував на смерть своєї найближчої родички – Чарівної Голландки.
У першу пору знайомства героя з Дервілем він уявлявся адвокату людиною-автоматом, людиною – векселем.
Отже, повністю негативний образ. Але Дервіль заявив, що у випадку своєї смерті не бажав би для дітей кращого опікуна, ніж цей живоїд. А хіба нормальна людина побажала б чогось поганого своїм дітям? Той самий Дервіль дав принаймні таку оцінку Гобсекові у розмові з графом де Ресто: “У ньому живуть дві істоти: скнара та філософ, істота підла та мисляча”. У фіналі повісті адвокат майже ніжно називав лихваря “старим немовлям”, у котрого іграшки – діаманти. Але й це порівняння не зробило Гобсека привабливішим для читача: “старе немовля” брало з Дервіля високі проценти та ще й називало себе його другом, отримавши, крім того, право на обіди та безкоштовне ведення справ. Зображення товарів, що гнили у будинку скнари, довершили картину моральної та духовної деградації героя.
Але була ще точка зору самого Гобсека, якого не лише Дервіль, а й граф де Ресто назвав філософом: “Я старанно зібрав відомості про ту людину, якій ви зобов’язані своїм становищем і з усіх моїх відомостей видно, що цей Гобсек – філософ із школи кініків” Чи не занадто висока оцінка для лихваря, у якого тільки один Бог – Нажива!
Золото для Гобсека – не тільки засіб та мета збагачення, як вважали ті, хто його оточував. Адже сам він жив дуже скромно. Справа у тому, що для циніка Гобсека золото було засобом здобуття незалежності, адже у ньому “все міститься в зародку і все воно дає реально”. Сам герой називав себе помстою, докором сумління. Скнара і його колеги, як вони вважали, виконують функції вищої справедливості, Правосуддя. Невипадково кафе, де вони збиралися та ділилися своїми планами і таємницями, називалося “Феміда” (в еллінів – богиня правосуддя).
Проте Гобсек, який чудово розумівся у владі грошей над людьми, сам не зміг протистояти їхньому згубному впливові. У кінці твору ми побачили вже не філософа, а жалюгідну істоту, агонізуючу в пустому будинку, повному золота і продуктів, що гниють.
На перший погляд ніякі людські почуття не притаманні лихвареві. Але він сам розповідав, як сподобалася йому Анастазі де Ресто, як замилувався він Фанні Мальво.
І не випадково автор дав не біографію героя, а, сказати б, штрихи до неї. Мати Гобсека – єврейка, батько – голландець. Своєї національності він не відчував, відпливши з батьківщини юнгою на кораблі у десятирічному віці. Потім довго мандрував, аж доки остаточно не зупинився у столиці світу – Парижі. Отже, Гобсек – істота позанаціональна. Нам невідомо, чи був Гобсек релігійною людиною, адже він молився на золото. Залишилося таємницею і те, як він прийшов до ідеї обожнювання грошей. З тексту відомо, що він знався з багатьма видатними людьми своєї епохи, і боровся за незалежність Америки, пізнав багато розчарувань.
Він не такий уже й байдужий до долі власних родичів: знав, що у Чарівної Голландки була донька, звали її Вогник – саме їй і заповів свою спадщину.
Образ Гобсека складний і неоднозначний. З одного боку, він розумний, проникливий, тонкий психолог, який карав одних і робив добро іншим. Золото зробило його своїм жрецем, філософом, рабом. Справжньої свободи герой так і не отримав, тому що не тільки не зміг звільнитися від влади грошей, але й став філософом і поетом цієї влади, що й призвело до його моральної смерті.
Отже, історія деградації особистості Гобсека така:
Гроші – мрія. Замолоду мріяв про багатство і гроші, щоб мати можливість насолоджуватись усіма радощами життя.
Гроші – пристрасть. Пристрасть до грошей переросла у скупість. Він був казково багатий і в водночас безмірно бідний.
Гроші – ідол. Єдиний ідол, якому він вклонявся – золото.
Усе це висушило душу, що вміла цінувати красу і мистецтво, зруйнувало особистість лихваря. Ного пожадливість під кінець життя перетворилася на свого роду божевілля, призвела до людського зубожіння, жалюгідного і безславного кінця.
Головна тема – вплив “золотого мішка” на внутрішній світ людини.
Головний герой твору – старий лихвар, до якого приходили за позикою люди, доведені до відчаю, і погоджувалися на будь-які умови скнари – лихваря. Гобсек займався здирництвом, але до цього його підштовхнули не злидні, не намагання знайти краще місце у суспільстві, а несамовита жадоба до грошей і володіння багатствами. Ного пристрасть до золота мала мінімальний характер – Гобсек накопичував його не з метою вкласти в якусь справу, а з метою заробити ще більше грошей. Навіть будучи старим Гобсек не знав спокою. Він бігав цілий день по місту на тоненьких ніжках, збираючи гроші зі своїх боржників. Подумки він володів всіма землями, на яких йому доводилось побувати. Егоїзм – головна риса характеру Гобсека.
Його переповнювала мрія про владу, бо він був упевнений, що влада і насолода – найвища мета людського життя. Але Гобсеку доводилося насолоджуватись лише можливістю все мати, бо він жив так скромно, як і бідний Дервіль. Під кінець свого життя скнара нагромадив у власній квартирі антикварні речі, дорогі меблі, цінні картини, делікатеси тощо. Це накопичення мало гротескний характер і символізувало захламлену душу самого лихваря, котрий мавши мільйони, помирав з голоду в холодній сирій кімнаті. Його гроші, золото, заради яких він працював усе життя, пропали дарма.
Хоча “батечко” Гобсек помер, гобсек – живий. Це – жага до збагачення, яка діє на деяких представників роду людського із суто наркотичною невідворотністю.
У повісті певною мірою відобразилися особливості стилю письменника, важливе місце у його творах належало описові – портрету та інтер’єру. Для книг Бальзака властиві характерні великі експозиції, детальні описи часу дії, матеріального та суспільного становища персонажів тощо.
У романах прозаїка не було несподіваних сюжетних поворотів, усі дії та вчинки мотивовані. Перемагаючи традиції романтизму, не надаючи уваги зовнішнім ефектам, автор не відмовився від досягнень цього напряму: його герої, як і у романтиків, люди однієї пристрасті. Хоча дія у його творах динамічна та драматична, базувалися вона не на зовнішніх, а внутрішніх, часто глибоко прихованих протиріччях та контрастах, що повною мірою стосувалася повісті “Гобсек”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)