Вірш “Заповіт” Твір звернення

Як умру, то поховайте Все покину і полину

Мене на могилі, До самого Бога

Серед степу широкого, Молитися… а до того

На Вкраїні милій, Я не знаю Бога.

Щоб лани широкополі, Поховайте та вставайте,

І Дніпро, і кручі Кайдани порвіте

Було видно, було чути, І вражою злою кров’ю

Як реве ревучий. Волю окропіте.

Як понесе з України І мене в сім’ї великій,

У синєє море В сім’ї вольній, новій,

Кров ворожу… отойді я Не забудьте пом’янути

І лани і гори – Незлим тихим словом.

Т. Шевченко написав “Заповіт”

25.12.1845 p., коли він, хворий, жив у лікаря А. Козачковського в Переяславі. Вірш є останнім у збірці “Три літа”. У творі дивним чином передбачена доля самого Т. Шевченка (його смерть, поховання) і доля України. Поет проголосив у вірші заклик до повалення ворожої влади і побудови нової, вільної сім’ї народів. Цей вірш, по суті, є ідейно-естетичним і громадянським кредо поета, у якому втілено мрію Т. Шевченка про Майбутнє рідної землі. Це зумовило почесне місце “Заповіту” в ряді найдосконаліших зразків світової політичної лірики.

Твір має струнку систему художніх засобів (учню варто самостійно

їх опрацювати). У вірші знаходимо цікавий приклад одночасного вживання алітерації й тавтології для посилення звукового ефекту рокоту хвиль Дніпра: реве ревучий. Безкомпромісність поета, його тверда віра у майбутні суспільні зміни передана через уживання дієслів наказового способу: поховайте, вставайте, кайдани порвіте, кров’ю волю окропіте, не забудьте пом’янути.

Віршовий розмір – чотиристопний хорей.

Вірш “Заповіт” Т Шевченка, що був покладений на музику, український народ сприйняв як один із своїх духовних гімнів, тому як пісня він виконується врочисто, слухати його слід стоячи.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Вірш “Заповіт” Твір звернення