Вірш О. Т. Твардовського “Брати”
Творчість Твардовського цілком і повністю належить радянській епосі. Його доля – відбиття того суперечливого часу. Поет сполучив у собі віру в ідеали соціалізму із трагедією своєї сім’ї, віру в людину, у волю її духу. У вірші “Брати” (1933), написаному анапестом, Твардовський натяками висловлює свій біль (сім’я була розкуркулена і вислана в північні краї на лісоповал):
Років сімнадцять тому назад Ми один одного любили й знали. Що ж ти, брат? Де ж ти, брат? На якому Біломорськом каналі?
У вірші для більшої зображальності і посилення
Але в сараї своєму по ночах Ми вдвох засипали несміливо. Самотній коник сверчав, І гаряче сіно шуміло.
Щоб показати гордість братів, що вони на рівні сидять поруч із батьком, Твардовський пише:
І сиділи ми, випнувши грудей, – Я з однієї сторони, Брат з іншого боку, Як великі, одружені люди. Читаєш рядки вірша: Нас батько, за звичку люблячи, Називав не дітьми, а синами. Він саджав нас поруч себе І про життя розмовляв з нами.
–