Вірш М. Ю. Лєрмонтова “Три пальми”. Урок культурологічного аналізу
Один із найзагадковіших творів М. Ю. Лєрмонтова – вірш “Три пальми” (1839), який став перлиною світової літератури, що приваблювала багатьох митців, дослідників, читачів. Чарівний блиск, таємниче світло вірша Лєрмонтова й сьогодні по-особливому висвітлює проблеми людства, краси, духовного змісту буття. Російська класика завжди зверталася до вічних питань людського життя, до моральної сутності особистості й всього світу, до призначення людини, її взаємозв’язків з природою та всім, що є на землі. У цьому плані твір “Три пальми” не
Розпочати урок має вчитель, звернувшись до класу зі вступним словом, яке підготує до сприйняття твору, створить атмосферу зацікавленості. У вступному слові вчитель відзначить, що понад 20 художників ілюстрували цей текст: П. Бунін, І. Рєпін, В. Полєнов, О. Якимченко та ін. Його поклав на музику М. Спендіаров. А видатний балетмейстер XX століття М. Фокін поставив навіть балет “Семеро дочок гірського короля” (1913), за основу якого було взято ідею вірша Лєрмонтова. Більше того – вірш “Три пальми” став своєрідним підсумком поетичного
Далі можна створити в класі проблемну ситуацію, запропонувавши учням для роздумів таке питання: “Яким ви бачите людство – високо моральним, духовно розвиненим, здатним на творення прекрасного, дбайливим до природи чи жорстоким, войовничим, руйнуючим усе навколо?..” Однозначної відповіді на це запитання бути не може. Діти висловлять і обгрунтують свої думки, а вчитель зазначить, що це питання здавна хвилювало російських класиків. Вони уважно вдивлялися в обличчя людини й людства, намагаючись збагнути їхню сутність, бо від духовного стану людей залежить доля всієї землі.
Людина – вінець створіння, найрозумніша серед живих істот, та чи може вона пишатися своїми здобутками? Що вона несе у світ? Чи робить його прекраснішим?.. Про це розмірковував О. Пушкін у циклі віршів “Наслідування Корану”.
Учитель зачитує уривок із “Наслідування Корану” (ІІІ), що може стати епіграфом до уроку:
Почто ж кичится чєловек? За то ль, что наг на свет явился? Что дышит он недолгий век, Что слаб умрет, как слаб родился? За то ль, что бог и умертвит И воскресит его – по воле? Что с неба дни его хранит И в радостях и в горькой доле? За то ль, что дал ему плоды, И хлеб, и финик, и оливу, Благословив его труды, И вертоград, и холм, и ниву?
Культурологічний коментар.
Коран – священна книга для всіх мусульман, написана арабською мовою. Згідно з віруваннями мусульман, текст Корану був переданий з неба пророку Мохаммедові через посередництво “вірного духа” (“святого духа”). Як вчить іслам, Коран – книга, ніким не створена, вона існувала одвічно, як сам Бог – Аллах, вона є його “Словом”. Коран складається із 114 глав, які називаються сурами. Сури виголошував Мохаммед, тому в залежності від місця проповіді сури поділяються на “мекканські” (Мекка) і “медінські” (Медіна). О. Пушкін у поетичній формі обробив деякі сури Корану, надавши їм узагальнюючого змісту, важливого не тільки для мусульман, а й для всього людства – і для Сходу, і для Заходу. Сури Корану мають різні форми – діалоги, повчання, настанови, легенди тощо. Це дає можливість читачеві духовно самовизначитися. До духовного прозріння й самовизначення закликає з допомогою східної мудрості й О. Пушкін.
Отже, “почто ж кичится чєловек?..” Відповідь на це запитання можна дати в кінці уроку. Тут слід пояснити слово “кичится” – пишатися, хизуватися, гордувати. Та чи має людина на це моральне право? Що вона зробила для людей і для світу?…
Цю проблему порушив у своєму вірші “Пісня араба над могилою коня” (1810) Василь Жуковський. Ми згадуємо про цей твір, бо він став поштовхом для поетичного натхнення Пушкіна й Лєрмонтова у розробці даної теми. У вірші Жуковського араб оплакує смерть свого коня, яка є своєрідним покаранням за убивство ворога. Однак, страждаючи, араб вірить в те, що він і його вірний кінь зустрінуться після смерті. Кінь у східній культурі є святою істотою, араби ставилися до коней як до членів родини, як до вірних друзів. Втратити коня означало втратити не тільки частину своєї сили, але й свою честь, і частину душі. Таким чином, Жуковський у такий символічний спосіб засуджує войовничість людства, яке, убиваючи один одного, втрачає свою совість, гуманність, зв’язок з Богом.
Етап літературного коментування є необхідним у процесі підготовки учнів до сприйняття вірша М. Лєрмонтова “Три пальми”. Екскурс в глибини літературної традиції здійснює вчитель, зачитуючи потрібні фрагменти тексту й коментуючи його. Наступним кроком буде перехід від Жуковського до Пушкіна.
На уроці доречно виразно прочитати вірш Пушкіна “И путник усталыи на бога роптал…” із циклу “Наслідування Корану” (1824). Після читання бесіді з учнями передує словникова робота. Слід пояснити значення слів: “роптал” – нарікав, повстав; “глас” – голос; “кладез” – криниця, колодязь. Учитель також має пояснити учням, що у вірші не випадково натомість коня з’являється ослиця, бо ослиця – символ Божої мудрості.
Далі вчитель пропонує школярам кілька запитань на сприйняття вірша О. Пушкіна “И путник усталыи на бога роптал…” (“Наслідування Корану” – ІX):
– Які образи й мотиви Жуковського зберігає у своєму вірші Пушкін? Що тут з’являється нового? – Поясніть, що відбувається у пустелі. Чому мандрівник був покараний старістю, але потім Бог повернув йому молодість? – Яка основна тема та ідея вірша Пушкіна? – Яку роль відіграє у творі образ білої ослиці? – Який гріх вчинив герой вірша Пушкіна? Чому Бог йому вибачив? – Яким ми бачимо мандрівника у фіналі твору?
У своїх відповідях учні з допомогою вчителя відзначають, що Пушкін відштовхнувся від вірша Жуковського, використовуючи умовність ситуації, образ самотнього мандрівника, що опинився в пустелі, символічність змісту, однак Пушкін насичує їх новим значенням. У його потрактуванні мандрівник вчинив страшний гріх – він нарікав на Бога, не знаючи його божественної мудрості й не здолавши шлях випробовування. За те він був покараний роками забуття, проспавши біля джерела все своє життя. Прокинувшись старим, мандрівник зрозумів Божу волю, він розкаявся і щирою молитвою спокутував свій гріх. І Бог почув його, зглянувся на його волання, повернувши людині молодість. Разом з чоловіком оживає й ослиця – Божа мудрість. Отже, у формі східної легенди Пушкін розповідає про духовну спустошеність людини, втрату нею правильного шляху, забуття Бога і про повернення до Божих істин. Основна тема вірша – духовне перетворення людини, знаходження нею змісту буття – Бога. Пушкін утверджує думку про те, що кожна людина через Бога може оживити свою душу, знайти вічне життя у Божих заповідях, повернутися зі своїх духовних блукань з Божою мудрістю. Про це свідчить фінал твору, де мандрівник постає молодим, сильним, радісним, а головне – він відчув у собі Бога:
И чувствует путник и силу, и радость; В крови заиграла воскресшая младость; Святше восторги наполнили грудь: И с богом он дале пускаєшся в путь.
Після цього попереднього етапу можна безпосередньо перейти до розгляду вірша М. Лєрмонтова “Три пальми” (1839). Учитель або один із учнів, заздалегідь підготовлений, читають виразно твір. По закінченні читання доцільно прокоментувати назву вірша.
Біблійний коментар. Щоб з’ясувати значення образу трьох пальм, учитель пропонує учням звернутися до Біблійної енциклопедії (М.: Терра, 1990), де читаємо: “Пальма…. Пальмовое дерево обильно растет в Аравии, Египте, всей Южной Азии. Изображение пальмового дерева встречается на древних еврейских монетах как змб-лема Иудеи… Пальма принадлежит к разряду вечно зеле-неющих. Ствол ее поднимается очень високо, и только вершина бывает увенчана пучком ветвей и листьев. Зта особенность пальмы нередко служит для еврейских боговдохновенных писателей предметом сравнений и упо; лений… Так, например, в книге Песни Песней говори “стан твой похож на пальму”. И в книге пророка Иереї находится подобное же указание. Зто вечно зеленеюі. высокое и прямое дерево служит еще змблемою прав ника: “праведник цветет, как пальма” (Псалтырь). Изображения пальмовых деревьев были на дверях храма… ( мые лучшие пальмовые деревья несомненно росли в той земле, в окрестностях Иерихона, Знгедди и по бер гам Йордане. Предки называли нередко пилигримов Святую землю “паломниками”, так как они приносили собою из Святой земли пальмовые ветви. Пальмовые ве ви єврей бросали во время торжественных процессий, Кі мы видим в истории торжественного входа Исуса Хрисі в Иерусалим…” (с. 550-551).
Завдання: Яке символічне значення має образ палі ми, виходячи з Біблійної енциклопедії?.. Спираючись н біблійний коментар, поясніть, що знищили люди у віра Лєрмонтова.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)