Вірш “Чесна бідність” Роберта Бернса
Молись же всяк, щоб стало так,
А йдеться вже до того!
Щоб ум і честь, де тільки єсть,
Пробили скрізь дорогу.
(Заповіт Р. Бернса, адресований вдячним нащадкам.
Переклад М. Лукаша).
Робер Берне – національний поет Шотландії, її гордість. Донині в невеличкому поселенні Аллоуей недалеко від містечка Ер збереглася глиняна хатина, в якій 25 січня 1759 року народився майбутній поет. Батько Р. Бернса – селянинбідняк – безрезультатно боровся зі злиднями. Він був змушений виплачувати поміщикові третину врожаю і постійно боявся
Спочатку Роберт і його брат відвідували школу, ш. о знаходилася далеко від дому. З часом батько майбутнього поета і ще декілька фермерів за власні гроші запросили для своїх дітей приватного вчителя – 18літнього юнака Мердока (майбутнього вченого). Енергійна і здібна людина, він навчив свого улюбленого учня Роберта англійської мови, граматики і французької мови, а пізніше поставляв йому книжки для самоосвіти.
Роберта надихала любов до рідної Шотландії, до її національних героїв. З вдячністю поет згадував стару
В ранній юності Берне нічим не відрізнявся від своїх однолітків – дітей селян. Цілими днями він до сьомого поту працював у полі, а ввечері любив потанцювати у веселій компанії.
Та родину Бернсів переслідували кредитори. І тільки смерть врятувала батька Роберта від боргової тюрми. Але один з перших шанувальників таланту Бернса – адвокат Гамільтон – допоміг сім’ї взяти в оренду невеличку ферму, що допомогло їм вийти зі скрути.
У перші роки своєї Творчості Берне йшов відомою дорогою своїх попередників – мандрівних співаків і поетів. Його долю змінила публікація збірки поезій у 1786 році, що стала популярною серед різних верств населення. Але поет був упевнений, що можновладці швидко розчаруються в ньому, і не помилився. Його поезія дедалі більше ставала загрозливим і небажаним явищем для аристократів, адже вона захищала бідняків і прославляла чесних і справедливих людей.
Багатолітня непосильна праця в полі підірвала здоров’я Р. Бернса – у нього розвинулася важка форма ревматизму. Поет помер 27 липня 1796 року. Йому було лише 37 років. Очевидці згадували, що за його труною йшло близько 12 тисяч людей – так шотландці вшановували пам’ять свого національного генія.
За своє недовге життя Берне написав кілька сотень віршів. Поет мріяв, щоб життя було влаштоване за принципом добра. А тому його поезії і зараз дарують не тільки Шотландії, але й усьому людству світ високих прагнень і справжніх почуттів.
Основою поетичної творчості Роберта Бернса була гаряча віра у щасливе Майбутнє.
Художній метод Бернса тісно пов’язаний із традиціями народної творчості. Багато його віршів (“Джон Ячмінь”, “Макферсон перед стратою” та ін.) є переробленими шотландськими піснями, Берне посилив у них мотиви боротьби і життєрадісного сприйняття світу. В деяких віршах, створених на мотив відомих народних пісень, поет деколи зберігав приспів (наприклад, “Чесна бідність”). Берне взагалі надавав виключного значення музичному мотивові. У нього було тверде переконання, що кожен вірш повинен стати піснею. Це ріднило його Твори з народними піснями, а тому вони швидко ставали популярними.
Для віршів Бернса характерне повторення приспіву чи просто окремих строф. їм притаманний паралелізм людських переживань з образами і явищами природи. Цей прийом поет почерпнув із народної поезії.
Пісням і баладам Бернса властиві елементи драми. Він полюбляє діалоги і монологи, вміло вживає пряму мову. В роки творчої зрілості Берне мріяв створити національний шотландський театр, національну драматургію.
Берне ввів у літературу Шотландії, а пізніше Англії нового героя, невідомого до нього. Він зображував людей праці як кращих представників нації, носіїв її розуму і честі.
Вплив Бернса на розвиток англійської літератури був величезний. Перший романтик Англії В. Вордсворт писав у вірші “На могилу Р. Бернса”:
Ты научил меня писать,
Ты научил меня понять
Простую речь народа моего.
У своїх віршах Берне прославляв чесну людину:
Хоч їжі часом не стає,
Хоч одяг твій – сіряк,
Хай дурень кпить – людина є
Людина, хоч би як!
Хоч би там що, на розкіш їх
Не надимося ми!
Людина чесна – і в нужді
Король понад людьми!
(Переклад В. Мисика)
Берне пише про простих людей, поетизує важку працю селянина, його побут, його страждання і маленькі радощі, його життєві цінності – це тема твору. Поет переконаний, що “немає у світі кращого ремесла, аніж різати землю плугом”. Настрій вірша жартівливий, але у ньому йдеться про серйозні речі: не варто стидатися бідності, головне – бути чесним і розумним, навіть якщо навколо – несправедливий світ. Вірш оптимістичний: у ньому звучить віра в те, що
“Торжествуватиме весь світ
Братерства перемогу”.
Вірш стилізований під народну пісню. В ньому є рефрен – повтори рядка, афоризми. В основі побудови твору лежить антитеза: бідність і злидні протиставлені бундючності вельможного лорда. “Чесною бідністю” треба пишатися – такий висновок робить поет.