Віра в гуманні качани життя (творчість В. Шукшина)
Вивчення Творчості В. Шукшина – завдання складні й актуальне. Його рішення необхідно з крапки зору науково-пізнавальної й морально-естетичної. Не залишаючи ні кого байдужим, мистецтво В. Шукшина постійно народжує суперечки, наукові дискусії, які далеко ще не закінчені. Герої В. Шукшина відверто, незалежно, гаряче сперечаються про вічний і хвилинне, про добро й зло, про сенс життя, про покликання людини. Багато хто з їх, як, наприклад, Сашко Єрмолаєв, Колька Піратов, Іван Дегтярьов, Князєв, – максималісти, не схильні до компромісів, покірності
Шукшинські мислителі живуть у реальній обстановці, аж ніяк не тяготячись повсякденністю. Багато хто з їх, люблячи життя, цінуючи його радості, у самій реальності відкривають щось нове, як, наприклад, художник Саня Невєров (“Залітний”), священик (“Вірую!”), Матвій Рязанцев (” Думи “). Світ героїв Шукшина різноманітний, багатий фарбами, повний динаміки. Пошук істини починається з пізнання навколишнього світу. Реальний світ як місце перебування людини зізнається всіма
Шукшинські філософи – матеріалісти й гуманісти – виявляють у своїх судженнях конкретність і логіку, незалежність, прагнення осягти всі своїм розумом – від мікросвіту до космосу. У духовно-моральних шуканнях кожний з героїв проявляє своє сприйняття дійсності, свою натуру, духовну організацію. Перед ними розгортається світ багато характерних, зовсім неповторних бачень, сприйняттів і думок. Їх психологічно переконливо виражена особистість робить кожний пошук не тільки суб’єктивним, алі і як би пріоритетним, що містить у собі єдині у своєму роді відкриття. Як прожити життя? У чому його вищий зміст? Герої знаходять відповіді, вимогливо пізнаючи навколишній світ, самокритично допитуючи собі. Смороду справедливо думають, що безцінний дарунок життя злочинно розтрачувати попусту. Людина тоді й велика, коли вона почуває пульс навколишнього світу, гармонію з рухом буття. У пошуках шукшинскіми героями істини, через омани, труднощі, у своєрідній мозаїчній формі споровши персонажів, в істоті їхніх питань і відповідей, спростувань, у захисті моральних ідеалів відбилося загальне: соціально-історичний і сучасний стан народного життя. У багатоголоссі проступають основні напрямки ідей і думок: життєстверджуючий качан, що поетизує життя, і раціоналістичне, прихильники якого керуються ідеями доцільності й користі. Поєднує їхній пафос заперечення міщанства, егоїзму, користі – усього, що спотворює вигляд життя.
Свої ідеали письменник затверджує у всіх жанрах творчості.
Йому дорогий прояв простих і прекрасних моральних дій і почуттів: праця, пам’ять про батьківщину, про будинок отчій, любов до матері, відчуття кревного зв’язку із землею, радість спілкування з навколишнім світом, – ті коло переживань і відчувань, що окреслює моральний вигляд людини, що властивий живій душі. В. Шукшина хвилювали всі ті питання, якими жили народ і суспільство, – від повсякденних до державно важливих. В. Шукшин, будучи громадянином своєї країни, російською людиною, художником, прагнув до пізнання життя окремої людини й народу в цілому. І всі свої знання й власні думки про російський народ, його характери, долі, культуру, героїчний і важкий історичний шляхи, про місто й Село, про ті ситуації, які складалися під впливом настання технічного прогресу, що перетворити сільське життя, він втілив у своїх героях
(1 votes, average: 5.00 out of 5)