Відтворення долі покоління сучасників у поезії Михайла Лєрмонтова
Російський співає, у творчості якого відбились тенденції романтичного й реалістичного напряму. У віршах (“І нудно й сумно”, “На дорогу йду яв самотині”), поемах (“Мцирі”, 1840; “Маскарад”, 1835), романі “Герой нашого години” (1840) відчутна зосередженість автора на внутрішньому світі ліричного героя, у центрі – проблема особистості. “Герой нашого години” – морально-психологічний роман про частку молодих людей після розгрому декабризму. Печорін – тип байронічного героя – постійно в пошуках ідеалу, у протиріччі
Літературні критики визначають вплив на Лєрмонтова Шатобріана, Мюссе, Фур’є, Скотта, Карамзіна, Пушкіна.
Вважається, що ознакою великого таланту митця є його вміння відтворити епоху, у якій він живе. Ця ознака повною мірою стосується творчості М: Ю. Лєрмонтова. За недовге творче життя співає зумів окреслити частку сучасного йому покоління.
У поезію Лєрмонтова входити повсякденне життя й конкретний година – ЗО – 40-ві роки з їхніми суперечностями: піднесенням ідейної зацікавленості молодого покоління й глибоким суспільним
Зацікавлення оповіддю бородінського ветерана, гіркота розлуки з Батьківщиною, холодний відчай, яким продиктовані рядки “І нудно, і сумно…”, – ці тими повною мірою відображають думки й почуття сучасного авторові покоління. Гіркі слова про частку молодих співвітчизників, приречених на бездіяльність, викарбувані у вірші “Дума”.
Контрасти, зміни душевних станів, поєднані з вірністю Лєрмонтова улюбленим ідеям і образам, створюють дивну виразність і неповторність його творчості, де у відчуттях ліричного героя відбилися переживання всього покоління.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)