Відповіді на білет № 9 ДПА-2013 9 клас “Світова література”
1. Поясніть роль поєднання історичної правди та художнього вимислу у героїчному епосі “Пісня про Роланда”.
Героїчний епос Франції “Пісня про Роланда” був створений на основі реальних подій. Сама поема була складена близько тисяча сотого року, а реальні події розгорнулися ще за три століття до того. Тоді загін на чолі з королем Карлом Великим був атакований на вузькій гірській дорозі в Іспанії, і загинуло багато французів. Серед них був граф Гротланд (Роланд).
У поемі ці події були художньо та ідеологічно переосмислені. Згідно
В поемі нападників замінили на маврів, або ж, як їх називали, сарацинів, щоб якомога більше протиставити “чужих” іновірців, “своїм” французам. Король Карл Великий показаний в поемі, як великий лицар, який безкорисливо несе іспанським містам християнство. А битва у Ронсевальській ущелині показана з набагато перебільшеною,
Історія також говорить про те, що басків покарати так і не вдалося: вони розбіглися по горах. В “Пісні про Роланда” цей прикрий факт змінили: за загибель Роланда король та його військо обрушують на голови нападників заслужену кару.
Сам Роланд за поемою – племінник короля. Образ Роланда – це образ ідеального лицаря, “без страху і догани”. Він – уособлення військової доблесті, стійкості та мужності. Але основна його риса – це патріотизм, вірність Вітчизні, що в поемі розуміється як безоглядна вірність королю, своєму сюзеренові. Він гине в Ронсевальскій ущелині, до останнього прикриваючи відступ свого монарха, без сумнівів жертвуючи життям.
Поєднання історичної правди та поетичного вимислу в поемі “Пісня про Роланда”, ідеалізація героя та гіперболізація підступності ворогів є традиційним фольклорним засобом, властивим також народному героїчному епосові.
2. Назвіть і прокоментуйте основні мотиви “Кримських сонетів” Адама Міцкевича. Прочитайте вірш напам’ять (за вибором учня).
“Кримські сонети”- це цикл з 18 творів Адама Міцкевича, присвячених перебуванню поета в Криму. Сонети характеризуються мелодійністю, глибоким ліризмом, проникливістю. Вони наповнені високохудожніми описами краєвидів Криму, атмосферою півдня.
Проте основні мотиви “Кримських сонетів” Міцкевича – це самотність людини, відірваної від рідної землі, закинутої на чужину, туга за батьківщиною – Литвою. Кримський цикл сонетів написаний Адамом Міцкевичем під час висилки його царським урядом за участь у підпільних товариствах.
Цикл “Кримських сонетів” – це шлях мандрівника, “самотнього чужаниці”, його споглядання чужого, прекрасного краю.
“О Литво! Шум лісів, породжених |тобою,
Миліший, ніж Байдар всі солов’ї гучні,
І більше я радів твоїй трясовині,
Як цим шовковицям з їх ніжною красою!”
Неповторна природа Криму, історичні місцини пробуджують в поетові філософські роздуми. “Чужинець” – цим словом повсякчас називає себе ліричний герой сонетів.
Акерманські степи
Пливу на обшири сухого океану.
Як човен, мій візок в зеленій гущині
Минає острови у хвилях запашні,
Що ними бур’яни підносяться багряно.
Вже морок падає. Ні шляху, ні кургана…
Шукаю провідних зірок у вишині.
Он хмарка блиснула, он золоті вогні:
То світиться Дністро, то лампа Акермана.
Спинімось! Тихо як!.. Десь линуть журавлі,
Що й сокіл би не взрів,- лиш чути, де курличе.
Чутно й метелика, що тріпається в млі,
I вужа, що повзе зіллями таємниче…
Я так напружив слух, що вчув би в цій землі
I голос із Литви. Вперед! Ніхто не кличе.