Відображення боротьби за волю запорізького козацтва в народних піснях та думах
Українська пісня, як писав Довженко, – “це історія українського народу, народу-трудівника, народу-воїна”. Святими лицарями в боротьбі за священну волю свого народу стали запорізькі козаки. їхні подвиги оспівані в народних думах та піснях.
Яскравим пісенним образом є козак Байда – мужній, сміливий захисник народу, який не погоджується стати зятем турецького царя. Навіть терплячи тяжкі муки, Байда бореться з ворогом.
В піснях та думах змальовані козацькі походи в Крим і Туреччину, вірне побратимство, яке допомагало долати і
В чистім полі возик біжить мальований,
На возику козак лежить зарубаний.
В правій руці шабля стримить,
А по шаблі річка біжить кровавая.
Через окремі деталі вимальовується мужній воїн, що до кінця не випустив з рук зброї. Але герой не може залишатися самотнім умирати в степу, біля нього з’являється постать матері. Розмова про “світилоньку новесеньку”, “без оконець і без дверей
Такими простими словами може малювати тільки справжній мистець, “глибоко правдиві, натуральні тони… добувати вміє тільки народ з своєї мільйонової груді, із вікового досвіду”, – писав І. Франко.
Природа в народній пісні жива, чутлива до людського горя і радощів. Українські пісні та думи захоплюють своїм реалізмом, правдивістю почуттів, емоційністю, чарують задушевністю і поетичною красою.
Українська пісня та дума зростила поетичний геній Шевченка. Нерозривно зв’язана з народною піснею творчість І. О. Федьковича, Лесі Українки, і. Франка. Народна пісня живе в тематиці, образах “Наталки Полтавки” І. Котляревського, “Кармалюка” М. Вовчка, роману М. Стельмаха “Правда і кривда”.
“Народна творчість – це той грунт, на якому виростають література, і театр, і музика, і образотворче мистецтво, без якого б вони засохли”, – так вважав М. Т. Рильський, визначаючи роль народної пісні та думи в розвитку української культури.