Відкрита книга РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА”
Федір Достоєвський 1812 – 1881
Відкрита книга
РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА”
Достоєвський приступив до створення роману “Злочин і кара” в той історичний період, коли після загального піднесення наприкінці 1850-х – на початку 1860-х років Росія увійшла в смугу “тяжких часів”, опинившись у ситуації бездоріжжя й розчарування, що супроводжувалося занепадницькими громадськими настроями й крахом надій та ілюзій. Письменник відчував свою епоху як “перехідну”, порівнюючи її з періодом поразки Великої французької революції,
Осмислюючи й аналізуючи у своєму романі кризові явища, Достоєвський якщо не всебічно, то надзвичайно глибоко і яскраво художньо втілив контрасти та суперечності соціального й духовного життя Росії. “Злочин і кара” – перший з великих прозових творів, у якому новий світогляд письменника й нова поетика виявилися найбільш повно.
Проблемний роман Достоєвського не цурається авантюрного сюжету; він і побудований за всіма правилами кримінального роману, де є логічні пастки, несподівані зустрічі, поєдинок злочинця
Філософський пласт твору Достоєвського містить цілий комплекс питань, які хвилювали громадську думку 1860-х років. У монологах і діалогах персонажів відчутний відгомін утопічно-соціалістичного вчення, теорії “розумного егоїзму”, концепції “нової людини”, ідей позитивізму, дарвінізму, теорії британського письменника й філософа Т. Карлейля про “героїв і героїчне” в історії, уявлень німецького філософа М. Штірнера про “сильну особистість” і право “Єдиного” на вседозволеність.
Nota bene. У перекладах іншими мовами оригінальної назви роману – “Преступление и наказание” – втрачаються певні нюанси її змістового навантаження, важливі для розуміння твору. Російське слово “преступление” не просто позначає дію, що порушує закон, а й тісно пов’язане з глибоко особистим, духовним світом людини, з такими поняттями, як “совість”, “честь”, “стид” нарешті. “Преступление” як “переступання” через норму, обмежувальну лінію, перешкоду. “Переступання” як порушення не лише офіційного закону, а й тієї моральної межі, яка існує в душі й свідомості людини споконвічно і регулюється не стільки карним кодексом, скільки людською природою, натурою, життям і розумінням його божественної суті.
Майже всі провідні герої творів Достоєвського, як люди неординарні, “неврівноважені” у своїх пристрастях і моральних шуканнях, “переступають” і внаслідок цього опиняються в стані або катастрофічного падіння, або небаченого піднесення.
Для роману “Злочин і кара” ситуація перебування персонажів “на порозі” прийняття життєво важливих рішень є особливо характерною. Найбільшою мірою мотив “переступання” пов’язаний з учинками, діями й долею головного героя – Родіона Раскольникова.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)