Веретенников Павлуша – збирач фольклору, що зустрівся мужикам – шукачам щастя – на сільському ярмарку в селі Кузьмінському. Цьому персонажу дається дуже убога зовнішня характеристика (“Горазд він був Ба-ляснічать, / Носив сорочку червону, / Поддевочку суконну, / Смазние чоботи…”), трохи відомо і про його походження (” Якого роду-звання, / Не знали мужики, / Однак звали “паном”). За рахунок такої невизначеності образ В. набуває узагальнюючий характер. Жива зацікавленість у долях селян виділяє В. з середовища байдужих спостерігачів
за життям народу (діячів різних статистичних комітетів), красномовно викритих у монолозі Якима Голого. Перша ж поява В. у тексті супроводжується безкорисливим вчинком: він виручає селянина Ва-вилу, купуючи черевички для його внучки. Крім того, він готовий прислухатися до чужої думки. Так, хоча він і критикує російський народ за пияцтво але переконується в неминучості цього зла: вислухавши Якима, і сам пропонує йому випити (“Якимові Веретенников / Два шкалик підніс”). Бачачи непідробне увага з боку розумного пана, і “селяни відкриваються / миляга до душі”. Серед передбачуваних прототипів В.
фольклористи та етнографи Павло Якушкін і Павло Рибников, діячі демократичного руху 1860-х рр.. Своїм прізвищем персонаж зобов’язаний, можливо, журналісту П. Ф. Ве-ретеннікову, кілька років поспіль відвідував Нижегородський ярмарок і публікувати звіти про неї в “Московських відомостях”.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)