Вчитель у пам’яті моїй
Усі стежки – від шкільного порога. Початок усіх професій – у шкільному класі. Ключ до всіх духовних багатств світу – у нього, шкільного наставника. Це ж бо він, учитель, повів нас у світ знань, допоміг обрати з тисяч свою дорогу в житті, навчив не лише премудрощів шкільних предметів, а й найскладнішої з наук – бути людиною. Тому стільки глибоких почуттів у словах “учителю мій”, які промовляють люди різного віку й життєвого досвіду в усіх куточках світу. Саме до вчителя спрямовані найкращі слова подяки за те, що він робить для дітей,
Нема лихішої роботи, ніж учительська,
Нема виснажливішої роботи,
Де нерви паляться, мов хмиз сухий,
Де серце рветься в клекоті і в чаді,
Але нема щасливішої долі,
Коли Людина з рук твоїх, Людино,
Іде у світ, на краплю світ людніє.
Це справді благородна мета – сьогодні працювати для майбутнього, сіяти зерна доброго, світлого, щоб зійшли вони в душах молодого покоління. Справжній учитель не байдужий до долі своїх вихованців, він радіє і переживає за них, у разі необхідності підкаже й допоможе. Турботи й надії вчителів світу звучать
Я вважаю себе щасливою людиною, бо на життєвому шляху мені зустрілися талановиті вчителі, справжні майстри своєї справи.
Такі звичайні, здавалося б, люди.
Та в серці вони залишаються назавжди.
Учитель… Яке звичне і яке містке це слово! Той, хто навчає, хто збагачує розум і душу молодої людини, хто відкриває перед нею невичерпну скарбницю знань і невмирущих моральних цінностей. І якщо тобі в житті пощастило, і ти зустрів справжнього вчителя, своє життя ти проживеш недаремно. Частинка його серця, його самого буде в твоєму житті вічно світити й допомагати вижити в найскрутніші часи. Промайнуть роки, але пам’ять повертатиме нас до найкращої пори життя – шкільної.
І це завдяки вам, дорогі вчителі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)