В. Вітмен – американський поет-новатор. Життєвий і творчий шлях письменника. Зв’язок його поезії з романтичними традиціями та трансценденталізмом
СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА 10 КЛАС РІВЕНЬ СТАНДАРТУ АВТОРСЬКІ УРОКИ
ТРАДИЦІЇ І НОВАТОРСЬКІ ЗРУШЕННЯ В ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ – ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТОЛІТТЯ
УРОК № 22
Тема. В. Вітмен – американський поет-новатор. Життєвий і творчий шлях пись Менника. Зв’язок його поезії з романтичними традиціями та трансценденталізмом
Мета: ознайомити учнів із відомостями про життя та творчість американського поета В. Вітмена; розкрити поняття “верлібр”, “трансценденталізм”; розвивати навички конспектування, зв’язного мовлення, логічного
Обладнання: підручник; портрет В. Вітмена, збірка віршів “Листя трави” (у перекладах на вибір учителя).
ХІД УРОКУ
Я втілюю в собі всіх страдників і всіх знедолених…
Волт Вітмен
Я приймаю реальність без усяких застережень і сумнівів,
Матеріалізмом наповнений я увесь.
Волт Вітмен
I. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФІВ УРОКУ
II. ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НОВИХ ЗНАНЬ, ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ТА НАВИЧОК
1. Вступне слово вчителя.
Волт Вітмен – американський поет, публіцист, прозаїк, критик, одна з найяскравіших постатей
Він був оригінальним мислителем. Вітмена не сприймали реакціонери, оскільки він вважав, що людство збережеться у віках, а не помре безславно. Митець не сприймав жадібність і все те, що вбиває людську душу, вірив у перемогу добрих почуттів та об’єднання всіх рас і націй. І все це тому, що він бачив світ невимовно прекрасним і неосяжним та говорив про нього словами простими й нев’януче свіжими.
2. Повідомлення підготовлених учнів.
(У процесі розповіді школярі складають конспект.)
Життя та творчість В. Вітмена
Предки поета були вихідцями з Голландії. Вони прибули до Нового Світу ще в XVII столітті й оселилися на острові Лонг-Айленд. Батькові майбутнього поета Волтові Вітмену старшому дісталася у спадок невелика ферма, на якій він розводив коней. Мати, Луїза, виросла в тому ж Лонг-Айленді, але в більш заможній родині. В сім’ї Вітменів було дев’ятеро дітей.
Волт Вітмен молодший народився 31 травня 1819 року. Він був первістком у родині, й тому його нарекли батьковим іменем. У майбутньому син мав перейняти й батьківську справу. Але ще ніхто не знав, що Волт-молодший порушить родинні плани, стане поетом і на тридцять шостому році життя видасть книгу “Листя трави”, що зробить ім’я Вітменів безсмертним.
Батько Волта був працелюбним, прагнув розбагатіти, але “вибитися в люди” йому так і не судилося. Згодом сім’я переїхала до Брукліна. Деякий час Волт-молодший відвідував школу, але у дванадцять років змушений був іти працювати, щоб допомогти родині. Його найняли в контору до юриста. Власник цієї установи виявився порядною людиною і допомагав юнаку навчатися грамотно писати, брати книги в бібліотеці. Увесь вільний час юнак віддавав читанню Нового Заповіту, творів Шекспіра, Мільтона, європейських та американських романтиків.
Упродовж життя Вітмен змінив чимало професій: був учнем друкаря, розсильним, шкільним учителем, теслярем, журналістом, редактором провінційних газет.
Вітмен мав радикальні політичні погляди, виступав проти рабства, захоплювався ідеями свободи, демократії, з надією дивився на Сполучені Штати Америки як на державу, де може народитися нова, вільна людина.
Наприкінці 30-х років у журналах почали з’являтися різноманітні за тематикою статті Вітмена, в яких він, зокрема, виступав проти поклоніння долару, підкреслював, що гонитва за грошима призводить до духовного спустошення. Іноді він вдавався до різких політичних висловлювань, що стали причиною звільнення
Навчання професії, політичні погляди Вітмена його з посади редактора періодичного видання “Дейлі Ігл”. Вітмен змушений був жити випадковими заробітками. Та все ж продовжував публікувати власні вірші, статті в різних періодичних виданнях.
У середині 40-х років В. Вітмен захопився музикою і театром. Відомо, що одну зі своїх рецензій, присвячену потребі розвитку оригінального американського театру, він надіслав до журналу “Бродвей Джорнал”, що його видавав Е. По. Відомий новеліст не тільки опублікував рецензію, а й підтримав Вітмена під час особистої зустрічі.
За свідченням біографів, у цей час Вітмен вивчає філософію, естетику, астрономію, навіть єгипетську старовину, а також бере участь у політичному житті країни. Він любив подорожувати і в 1848 році пройшов пішки через сімнадцять штатів. Любов Вітмена до усамітнення дивувала тих, хто його знав. На думку майбутнього поета, такі мандри були необхідними для того, щоб краще пізнати себе і життя.
Взагалі, нахил Вітмена до усамітнення неодноразово коментувався біографами поета. Всі вони намагалися зрозуміти, чому серед природи поет почувався краще, ніж у людському товаристві, вбачали в цьому здатність митця до містичних переживань. Дослідники згадують також про палке кохання 29-річного поета в Новому Орлеані й жінку, яка майнула в його житті і зникла, принісши одне з найбільших зворушень, будь-коли пережитих ним. Взагалі, Волт Вітмен ніколи не був одружений. Хоча біографи називають ім’я однієї жінки, котра пристрасно кохала поета й була готова вийти за нього заміж. Це Анна Гілкрайст, удова англійського літературознавця, талановита особистість, яка при першому ж знайомстві з віршами американського митця високо поцінувала їх. Вона навіть переїхала до Америки, але Вітмен (уже тяжко хворий, розуміючи свій стан) завжди наголошував, що вони можуть бути лише друзями. Анна Гілкрайст померла раніше за нього. Про смерть Анни Вітмен дізнався з листа її старшого сина, і ця сумна звістка дуже схвилювала його.
У літературне життя Америки Вітмен увійшов пізно. Його поезія вражала своєю незвичністю й оригінальністю. 1850 року було надруковано декілька віршів поета, зокрема “Європа”. В цьому творі автор висловив власне розуміння історії, революції 1848 року, оспівав свободу. Своє нове поетичне світобачення Вітмен втілив у збірці поезій “Листя трави”. Вона вперше побачила світ 1855 року, але залишилася непоміченою. Вітменові повертали його першу книгу майже всі, кому він дарував її. І лише американський письменник Р. Емерсон захоплено привітав поета.
Біографи митця зазначають, що він був великим гуманістом. Із листів до рідних він постає ніжним сином і братом, який турбується про всіх членів родини. Саме в роки виходу першого видання збірки “Листя трави” тяжко захворів батько, і опікуватися сім’єю тепер мав Вітмен-молодший. Хоча любов поета до людей не замикалася в межах сім’ї. В нього були друзі, він умів спілкуватися з людьми, любив веселитися, співати й слухати пісні, читати. Серед літературних кумирів Вітмена – М. Сервантес, Р. Бернс, Дж. Байрон, Й. В. Гете, Ч. Діккенс, Ж. Санд, Ф. Купер.
У 1861 році почалася Громадянська війна, що тривала до 1865-го. Впродовж усього воєнного періоду поет, працюючи в державній військовій скарбниці, у вільний час допомагав санітарам доглядати поранених і хворих. Він неначебто розчинився в трагедії країни, намагаючись зменшити людський біль: носив пораненим їжу, під диктовку писав листи додому. Відгуком на події Громадянської війни став цикл віршів “Барабанний бій”.
Тяжким ударом для Вітмена було вбивство президента Лінкольна. Його пам’яті присвячено цикл поезій, серед яких слід назвати вірш “О капітане!”, в котрому відтворено потрясіння американського народу.
У п’ятдесят чотири роки Вітмен тяжко захворів: його розбив параліч. Значно погіршилося й матеріальне становище поета. Та прикутий до ліжка, письменник продовжує працювати, а в його творах не втрачається оптимізм і впевненість. 1871 року вийшло п’яте видання збірки “Листя трави”, що принесло поетові довгоочікуване визнання американської публіки та критики.
26 березня 1892 року поет відійшов у вічність.
Волт Вітмен залишив помітний відбиток у світовій літературі, а його поезія справила значний вплив на творчість багатьох митців. Серед них слід назвати бельгійського поета-символіста Е. Верхарна, російських майстрів слова В. Маяковського та В. Хлєбнікова, українських митців П. Тичину, М. Семенка, Б. І. Антонича.
Переклади творів В. Вітмена українською мовою
Проблема перекладу творів В. Вітмена полягає в тому, що іншими мовами важко передати ритмічну окресленість його поезії. Існують певні проблеми й у перекладах українською мовою: окрім ритмічної окресленості, труднощі виникають у тому, що українські слова довші за англійські. Тому дослідники часто переклади з Вітмена вважають новотворами.
Доробок американського митця в Україні популяризували В. Мисик, І. Драч, В. Коротич.
До перекладу віршів американського поета зверталися М. Семенко, Лесь Курбас, П. Тичина (особливо у 20-ті роки), І. Кулик, який вмістив твори В. Вітмена до “Антології американської поезії” (1929).
1969 року українською мовою вийшла книга “Листя трави”, що стало результатом праці колективу перекладачів, серед яких були В. Мисик, І. Кулик, В. Коротич, М. Тупайло та ін. У 1984 році читачі познайомилися з книгою українського дослідника і перекладача Л. Герасимчука “Уолт Уїтмен. Поезії”.
3. Робота з епіграфами.
– Виразно прочитайте висловлювання поета, що служать епіграфами до уроку.
– Як ви розумієте перший епіграф? (Волт Вітмен завжди намагався злитися з усім світом, усіма людьми, жити їхніми болями й радощами.)
– Як можна тлумачити другий епіграф? (Поет приймає життя таким, яким воно є, без прикрас.)
4. Лекція вчителя.
(Учні складають тези або конспект лекції.)
Особливості світогляду поета
Важко зрозуміти творчість В. Вітмена, не усвідомивши його оригінальної філософії. У ставленні до життя поет був гуманістом. Відомо, що з дитинства майбутній письменник захоплювався читанням Біблії. Можливо, саме із цієї Книги Книг і беруть початок такі ідеї митця, як віра у братерство народів, невичерпність людського генія, думки про рівноправність усіх людей.
Відомо, що великий вплив на формування світогляду поета мала філософія трансценденталізму, що набула великого поширення в США.
Трансценденталізм (від лат. transcendens – те, що виходить за межі чогось, позасвідоме) – самобутня релігійно-філософська й етична система, в основу якої було покладено вчення І. Канта про апріорне знання, котре нібито відвічно притаманне свідомості та є умовою будь-якого досвіду. Терміном “трансцендентний” позначається потойбічне, те, що знаходиться за межами людського пізнання.
Трансценденталісти не сприймали капіталістичного накопичення, протиставляли йому вищі духовні цінності. Вони поставили в центр всесвіту людську особистість, наділену божественною душею, яка не визнає над собою жодної влади, крім закону “я”. На світогляд Вітмена вплинули такі ідеї представників цього напряму, як “довір’я до себе”, духовна незалежність, божественність людського “я”, рівність людей, пантеїстичне сприйняття життя (ототожнення Бога з природою), віра в існування “наддуші”, частинки якої містяться в кожній людині.
Окрім того, в роки формування Вітмена як поета значного поширення в суспільному житті Америки набули ідеї аболіціонізму (руху за скасування рабства негрів), що відіграв велику роль у Громадянській війні 1861-1865 років. Аболіціоністські погляди Вітмена також відчутні в збірці “Листя трави”.
В усіх своїх творах – і публіцистичних, і поетичних – письменник завжди наголошував на великій ролі літератури в суспільному житті. У памфлеті “Демократичні перспективи” він зазначає, що в цивілізації XIX століття “література, безперечно, панує над усіма мистецтвами, виконує виняткову службову роль: формує характер і церкви, і школи, або принаймні могла б формувати. Сфера її впливу, справді, безмежна, особливо якщо ми залучаємо сюди літературу наукову”.
5. Повідомлення підготовленого учня.
Історія написання збірки В. Вітмена “Листя трави”
Перше видання збірки поет набрав власноруч у 1855 році, здійснив власним коштом, але на титульній сторінці не було імені автора. Хоча в книзі було поміщено портрет поета. Збірка містила лише 12 віршів.
Друге видання побачило світ у 1856 році й містило двадцять сім віршів і поем, а третє, що вийшло 1860 року, налічувало вже більше сотні творів.
Поет продовжував роботу над своєю збіркою впродовж усього життя. Він писав нові вірші й поеми, виправляв уже опубліковані, змінював їх назви та порядок розміщення творів, удосконалював композиційну структуру всієї книги. В цілому Вітмен працював над своїм твором майже сорок років. Останній, найбільш повний варіант 1891 року вважається “виданням смертного ліжка”.
У статті “Погляди на пройдене” автор так пояснив свій задум: “Листя трави” – “це переважно спроба передати мою власну емоційну та особистісну природу. спроба скрупульозно – від початку до кінця – відтворити Особу, людське єство (мене самого в другій половині дев’ятнадцятого сторіччя в Америці), і зробити це вільно, невичерпно і правдиво”.
Вірші, що входять до збірки, написані верлібром.
6. Словникова робота.
Верлібр (фр. vers libre – вільний вірш) – система віршованих рядків, ритмічна єдність яких грунтується на інтонаційній подібності.
Джерелом верлібру є фольклор. У художній літературі верлібр поширюється в добу Середньовіччя (літургійна поезія), у творчості німецьких передромантиків, французьких символістів та ін. Особливого значення верлібру надавав В. Вітмен, а також – авангардисти XX століття.
Для верлібру характерні відсутність розмірів, рим та інших компонентів організації вірша. Велика роль надається ритму, інтонаційному малюнку. Верлібр, як правило,- вільний (тобто різностопний), неримований вірш, який не має строгої строфічної будови. Неабияке значення в ньому відіграє система повторів (анафори, епіфори), а також пауз.
7. Виразне читання учителем вірша “Себе я оспівую”.
(Учитель читає вірш В. Вітмена в перекладі В. Коротича або іншому на власний вибір.)
8. Бесіда.
– У чому полягає особливість світосприйняття ліричного героя вірша? (У тому, що він сприймає себе як “людський загал”, тобто частиною людства.)
– Як ліричний герой сприймає життя? (Радісно, відчувається жага до життя.)
– Кого оспівує автор? (“Сучасну людину я оспівую”.)
– Знайдіть у поезії особливості верлібру. (Це вільний (різностопний), неримований вірш, відсутня строфічна будова, використовуються повтори (“я оспівую”), анафори (“себе я оспівую”, “я оспівую”, “не лише…”, “не тільки…”), паузи.)
9. Виразне читання вірша “О капітане!”.
10. Бесіда.
– Кому присвячено вірш? (Президенту Америки А. Лінкольну, якого було вбито 4 квітня 1865 року в театрі. Він став першим президентом Америки, на котрого здійснено замах.)
– Як називає автор президента? (“О капітане! Батьку!”)
– Із чим автор порівнює Америку? (З кораблем.)
– Який загальний настрій вірша? (У вірші відтворюється потрясіння американського суспільства, спричинене підступним злочином.)
– За допомогою чого авторові вдалося передати біль американців? (За допомогою великої кількості окличних речень, що сприймаються як крик людської душі.)
III. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК УЧНІВ
1. Заключна бесіда.
– Що нового ви дізналися на уроці?
– У чому, на вашу думку, полягає особливість Вітмена як особистості?
– Під впливом якої філософії проходило формування світобачення поета?
– Які основні принципи філософії трансценденталізму?
– Що таке аболіціонізм?
– Що таке верлібр?
– Упродовж якого періоду Вітмен працював над збіркою “Листя трави”?
2. Перевірка конспектів.
(Учитель перевіряє 3-4 зошити учнів.)
IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Вивчити конспект; підготуватися до виразного читання поезій В. Вітмена.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)