“В коханні й в слові правда – мій закон” (В. Шекспір)
І. Відображення в сонетах еволюції митця (1S4 сонети Шекспіра надруковані у 1609 році;
90-ті роки – оптимістичний період творчості; з 1600 року – перегляд поглядів, визнання нелюдяності суспільного устрою; цим обумовлені зміни настроїв і тем сонетів).
ІІ. Головні теми сонетів (ліричний герой розкривається в трьох вимірах: а) у стосунках із другом; б) у коханні до смаглявої, чорноокої жінки; в) в оцінюванні мистецтва,
Сучасних йому звичаїв і суспільних відносин).
1. Дружба – найбільший дарунок долі (“Я промінять ніколи б не хотів
2. Кохання – “це зірка провідна” (116-й сонет) (кохана – наймиліша за усіх красунь, але вона земна жінка, а тому далека від ідеалу як зовнішнього, так і за моральними якостями (130,131-й сонети); вона може бути невірною, легковажною,
3. Навколишній світ – мерзотний (це настрій другої половини творчості Шекспіра; ліричний герой у розбраті зі світом і долею (29-й сонет), майбутнє безперспективне (50-й сонет); мистецтво гине через насильство над ним (66-й сонет), ворожа дійсність протистоїть людині, якій залишається два шляхи: або піти на смерть, або покластися на дружбу (66-й сонет); для самого Шекспіра виходом є боротьба за гуманістичні ідеали, за справедливе суспільство).
ІІІ. Життєвість сонетів Шекспіра (в них щирість людських почуттів, справжня дружба, пристрасне кохання і зацікавлене ставлення до суспільних питань).