В. Дубровский – шляхетний розбійник
По-перше Володимир не шляхетний, тому що він розбійник. Грабувати й убивати – це смертний гріх і злочин закону. Дубровский на це не дивиться й спокійно розбійничає, хоча в нього були варіанти, як чесно заробляти шматок хліба: Володимир міг працювати як всі, міг стати військовим. Він сам обрав шлях гріха. Це не шляхетно. Дубровский наганяв жах на людей. От як це описується Пушкіним:… “В** з’явилися розбійники й поширили жах по всіх околицях. Міри, прийняті проти них урядом, виявилися недостатніми. Грабіжництва воно іншого замечательнее,
Дубровский нібито любить Машу Троекурову без пам’яті, готовий за неї у вогонь і у воду. Але він сам себе обманює. Хіба це беззавітна любов, коли ти навіть не можеш чого – те втратити заради улюбленої?! Ні, це не любов. От що говорить про це автор: “Ночуючи в одній кімнаті з людиною, якого міг він почесть особистим своїм ворогом і одним з головних винуватців його нещастя, Дубровский не міг удержатися від спокуси. Він знав про існування сумки й зважився нею заволодіти”. Ну й любов!
Я вважаю, що він не шляхетний розбійник, тому що, по – моєму, шляхетних розбійників не буває, але він мені подобається як розумна й сильна людина