“В чому складність образу Степана” за драмою Л. Українки “Бояриня”

Видатна українська письменниця Леся Українка у своїй поетичній драмі “Бояриня” вивела образ головної героїні Оксани, на прикладі якої показала, що може статися з людиною, відірваною від рідної землі, рідних традицій і звичаїв. Та не менш трагічним можна назвати і образ її чоловіка Степана, який і привіз Оксану до Московії.

Степан привіз свою жінку до рідної домівки і сподівався, що їх життя з Оксаною буде довгим та щасливим. Але щасливо пожити їм не судилося, бо Степан з першого дня не мав сили та сміливості боротися за своє щастя. Степан

обіцяв Оксані, що вони одружаться за своїми обрядами та звичаями, але не став суперечити боярам та одружився по московським законам. Після одруження Степан примушує Оксану одягатися в чуже московське вбрання і не звертає уваги на те, що дружина ображається на його поведінку, а деякі звичаї для неї настільки дикі, що вона порівнює життя московських бояринь з життям полонянок. А Степан постійно вислужується перед царем, цілує йому руки та старається у всьому йому догодити. А приймаючі у себе вдома гостей з рідної України, він навіть зачиняє усі двері і вікна, щоб їх ніхто не побачив і ніхто не підслухав. З народження
вільний козак, син та онук вільних українських людей, на службі у царя він перетворюється у боязливу слабовільну людину.

Здається, що перш за все він піклується за свій добробут і добробут своєї родини. Але мені здається, що він піклується не про родину, а лише про свою кар’єру і свою голову, а до Оксани немає ніякої справи. Тому я не бачу особливої складності образу цього героя, хоча в деяких випадках він все ж таки прагне допомогти рідній країні. Прикладом того може бути те, що він бере подарунок для царя, привезений з України, але віддати його у нього не виходить і всі його прагнення залишаються лише прагненнями.

Оксана добре бачить, що відбувається з її чоловіком, як швидко він змінюється у погану сторону. Вона навіть пропонує втекти назад до рідної України, але Степан не погоджується, бо знову боїться царського гніву. В той же час він дуже переймається подіями, які відбуваються на рідній землі, і підпис договору з царем Богдана Хмельницького його навіть радує, бо Остап сподівається, що тепер його землякам полегшає.

Дивлячись на Остапа, коли він перебуває на службі у царя, можна подумати, що ця людина зовсім не має душевної сили, та й не бажає протистояти насадженню чужорідних традицій. Та виявляється, що це все ж таки зовсім не так, і це можна побачити у найстрашнішу годину його життя, у передсмертний час його дружини, яку він насправді кохає усім своїм серцем. Увесь трагізм долі Степана і трагізм його життя досить повно розкривають такі слова:

“Нас доля так уже скарала тяжко,
Що, певне, й Бог простить усі гріхи.
Хтось кров із ран теряв, а ми із серця.
Хто засланий, в тюрму замкнутий був,
а ми несли кайдани невидимі.
Хто мав хвилини щастя в боротьбі,
а нас важка, страшна душила змора,
і нам не вділено було снаги
ту змору подолати”.

Степан – відірвана від рідної землі людина із високою духовністю. Він втратив свій національний менталітет, будучи прислужником, виявляє страх за своє життя перед Московією і навмисно пориває зв’язки з посланцями з рідної країни. Хоча в минулому Степан був добрим козаком, справжнім українцем. Та в Москві життя Степана зводиться до виконання псиної ролі. Він усвідомлено знецінив національну гідність, здатність протистояти насадженню чужої волі, він не може знайти вихід с ситуації, що склалася з ним та Оксаною, і в цьому полягає складність і трагізм образу цього суперечливого героя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“В чому складність образу Степана” за драмою Л. Українки “Бояриня”