Характеристика образу степанової матері в поемі “Бояриня” Лесі Українки

Степанова мати і в Москві поводиться як природна українка: не відмовляється від національного одягу, пишається тим, що її чоловік “в козацькому жупані вік дожив”, не може звикнути до немилої їй чужини.
Але вона змушена коритися тому, проти чого протестує її серце. Саме з її вуст злітають трагічні слова:
Адже ми тут зайди, –
З вовками жий – по-вовчи й вий.
Але коли це стосується її дітей, Степанова мати ладна поступитися національними почуттями. Вона пишається боярським званням сина, уболіває за нього. Заради Степана змушує

коритися обставинам і невістку.
Дочку Ганну і молодшого сина вона виховує вже по-московськи, бо бажає їм добра, хоча бачить згубний вплив такого виховання на їхні душі. Як мати московського боярина, вона належить до вищих кіл тодішнього суспільства, але не може вважати себе вільною. Вона відчуває зневагу оточуючих навіть у церкві. Степанова мати шкодує, що не може називати своїх дітей українськими іменами, що Ганна не знає українських пісень. Вона полюбила свою невістку як рідну дочку, піклується про неї і хоче, щоб Степан відвіз тяжко хвору Оксану додому, аби вона не померла з нудьги за Батьківщиною.

Про Степанову родину не можна сказати нічого поганого. Сам Степан захищає свого батька від звинувачень брата Оксани Івана, аргументуючи його від’їзд до Москви даною ним присягою: адже українцям часто доводилося служити своїй Батьківщині, перебуваючи у підданстві Польщі, Туреччини, Росії, бо так складалися історичні обставини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Характеристика образу степанової матері в поемі “Бояриня” Лесі Українки